Мій улюблений герой роману – батько Айвенго, Седрик Сакс. Він був багатою людиною похилого віку років шістдесяти, належав до представників Саксонської знаті, чим душе пишався. Мріяв про відновлення в правах саксів, і був затятим супротивником норманської влади.
За зовнішністю Седрик був середнього зросту, але мав міцну статуру, широкі плечі, накачані м’язи та довгі руки. Його тіло було загартоване участю у війнах та на полюваннях, які він полюбляв. Його русяві, ледь сиві довгі волосся були розділені порівну на дві сторони і падали на плечі. Він мав широке обличчя правильної форми, білі зуби, великі блакитні очі, які то сяяли добродушністю, то блищали гордістю, то змінювалися раптовим гнівом.
Основні риси його характеру: сміливість, щирість, чесність, патріотизм до своєї країни та любов до свого народу. Він був милосердним чоловіком. Про це можна судити з того, що він допоміг незнайомому єврею і приютив його в своєму замку. Присутні гості були здивовані таким поступком, адже єврей мав неприємний запах і був бридкої зовнішності. До того ж, нагадаю, що в той час до євреїв в Англії було негативне ставлення, їх всіляко пригноблювали і відносились до них як до людей другого сорту.
Разом з тим Він був запальним, нетерпеливим, хоча і завжди прямим. Його дії були швидкі і рішучі, так як все своє життя він захищав права родини від чужих зазіхань. Нормани постійно Седрика з ріднею намагались принизити, навіть захоплювали в полон, звідки він за допомогою слуги успішно втік.
Зрештою, король Ричард таки зумів зачарувати шляхетного сакса, в Седрика пропала відраза до норманської крові і він дозволив своєму сину Айвенго взяти шлюб з леді Ровени.
Описание картины Ивана Айвазовского «Буря на Ледовитом океане»
Не все, наверное, знают, что у этой картины есть своеобразный антоним – «Туманное утро в Италии», написанное в 1864 году. Художник любил в разговоре сравнивать эти полотна, противопоставляя две стороны света, два кардинально разных по настроению пейзажа: мирного, идиллического, с одной стороны, и страшного, бушующего, с другой.
Айвазовский в «Буре на ледовом океане» для придания пейзажу большей реалистичности меняет привычную цветовую гамму: море вместо голубого цвета начинает отливать темно-изумрудным оттенком. Ему вторит свинцовый цвет неба, которое, как это бывает часто на картинах Айвазовского, практически слито с водной поверхностью. Кажется, что еще чуть-чуть – и почувствуешь холодное дыхание Ледовитого океана! И каким же контрастом выглядит теплое море в Италии, окрашенное ласковым розовым солнцем!
Отдельно скажем о сюжете картины. На ней изображено не только разбушевавшееся море(популярная, в общем, тема, к которой успели обратиться еще голландские художники XVII века), но и спасение человека. Это довольно редкий случай в истории живописи, ведь до этого художники, изображая кораблекрушение, стремились акцентировать внимание на ужасающих последствиях катастрофы: обломках корабля, обезображенных трупах.
Былина - это фольклёрное или авторское сказание,повествующее о подвигах богатырей в Древней Руси.