Разом, удвох, гуртом, ледве, дуже, занадто, завтра, торік, давно, поблизу, там, вчора, спросоння, згарячу, мимоволі, зопалу, на зло, напоказ, наперекір, на щастя, треба, слід, можна.
Ответ:
Я впевнена, що в кожного з нас є мрії. Вони бувають маленькі й великі, значущі й не дуже, але вони існують, і кожен з нас з дня у день вірить, що вони збудуться.
«Пурпурові вітрила» - це наглядний приклад твору, в якому головна героїня вірила в свою мрію, і вона збулася.
Асоль-мрійлива дівчинка, з непростою долею. Вона була життєрадісною і оптимістичною, поважала свого батька. Кожного разу вона виходила на берег і вірила, що вона зустріне того, з ким їй буде так добре, що вона зустріне своє кохання.
І ось одного дня несподівано для самої себе вона зустріла свою долю й покохала того самого. Її мрія збулася.
Отже, якщо ми віримо в щось дуже сильно, то це гарна прикмета того, що ми в душі діти. Ми віримо в кохання або ще в якісь почуття, і одного разу, будьмо впевненими, ми зустрінемо(або отримаємо) те, про що мріяли багато років.
<span>Зима це найцікавіший час года.Там можна грати в сніжки, лепітьт снеговіков.А ще кататся на горка.Мне подобається зима</span>
Мова-одне з багатьох див,створених людьми.Вона віддзеркалює душу народу,його спів.Умові-уся історія народу.Слово рідне ввібрало в себе віковічний плин Дніпра,шепіт колосся,шурхіт діброви,пісня соловейка,доля трударя на важкій ниві.
Здавалось, неначе звичайний літній день, але цього разу, усе було іначе. Проходивши повз музичну школу, я постійнно зупинявся аби почути кілька солоденьких нот скрипки. На диво вікно було відчинене, і я міг чути навіть зауваження, але мене помітила одна дівчинка мого віку. Подорозі додому я знов побачив цю дівчинку, я вирішив, що було б гарно стати її другом. Не встигнув я вимовити слова, вона запропонувала мені стати її другом. З того дня, я й опинився у полоні мелодії.
Не 5 речень, тай не те. Але я старався xD xD