Овлриилволвовиріооттоллвииоотолл в, пр-во, что я не знаю, что я не знаю, що він не може бути, а не проводити політику вождів. На початку років у складі
Ще зовсім недавно сонечку було важко дотягнутися до землі крізь волохаті, сіро-сині, неначе брудні, вологі хмари. Ще зовсім недавно біліли подвір’я сріблястим снігом. А сьогодні біліють своїм святковим вбранням вишеньки грушки й сливки, неначе наречені. А красені-каштани у відповідь на сліпучо-білий, такий чистий цвіт «дівчат» викинули свої свічечки-пірамідки з червоною облямівкою.Та берізка цієї весни майже не відстає від найновіших тенденцій моди: у неї цьогосезонна сукня із жовто-зеленого бісеру, що нагадує різної довжини сережки, які кокетливо звисають або гойдаються, коли їх, ніби ненавмисно, займає вітер-пустун. Черемха знову буяє цвітом і пахощами, які ні з якими іншими не сплутаєш.Мабуть, то справжні французькі парфуми, які весна привезла з самого Парижа. Лише старі дуби якось не зорієнтувалися, що цієї весни одягти. Їм, дідусям, ще не зрозуміло, чи то вже справжнє тепло, тому так довго і світять своїм кістяком у лісі. А яким килимом весна вистелила землю: на зеленому тлі — то жовті цяточки кульбаби, то сині рясту або: проліска, то темно-фіолетові курячої сліпоти. Все навкруги дихає свіжістю тамолодістю весни.
Скоротиш собі)))
Всесвіт для мене – це глобальний простір, в якому ми живемо. Це і простір планети Земля, і космос, вивчений і невивчений. Це і всі можливі вимірювання, про які говорять учені, про які пишуть в книжках. Всесвіт – це «все те, що існує». І чим далі розвивається наука, чим сильніше розвивається інтелект людей, тим більше простору житті ми можемо спостерігати і розуміти.
Всесвіт дуже цікава, вона сповнена фантастичних явищ, які, тим не менше, існують насправді. Вона сповнена гарячих зірок, які випускають світло, енергію, що дає нам життя. Ми, люди – це теж частинки Всесвіту. Наші очі влаштовані саме так, щоб приймати світло, що випромінюється небесними світилами.
Наша планета, Земля, перебуває в «зоні життя» нашої зірки – Сонця. Це або велика удача, або чудовий задум, «проект». Адже саме на такій відстані від Сонця на планеті є повітря, вода, зелені рослини, інші біологічні види, якими користується людина для життя і розвитку. Рідко який планеті у Всесвіті так «щастить», як Землі і її мешканцям.
Я взагалі отетерів, коли дізнався, як світло поширюється по Всесвіту. Наприклад, астроном бачить далеку галактику, народження нової зірки. Але бачить він її такою, якою вона була десять мільйонів років тому, наприклад. Вся суть в тому, що світло від неї до нас іде іumuменно такий неймовірний проміжок часу.
Людина в світі Всесвіту фізично ніби як взагалі ніхто, в таких-то масах енергій. Але по суті, людина здатна своїми очима бачити далеке минуле, такі незапам’ятні часи, такі найбільше процеси, що відразу розумом не усвідомлює. Такий дивний дар дано людині – пізнавати «все, що існує», весь видимий світ.
А ще вчені припускають, що наш Всесвіт-то не одна, а їх може бути багато …
Щороку я їжджу на літні канікули до бабусі. Взагалі-то, не тільки до бабусі, а й до дідуся теж. Вони живуть в селі. У цьому році я теж їздив туди та провів там більше місяця.
У селі добре відпочивати, бо там природа. За селом знаходяться лани, а далі ліс. Ми постійно ходили туди: по суниці чи просто прогулятися. Ще бабуся збирала лікарські трави, а я з собакою Жуком ходив з нею за компанію.
У дворі теж живуть різні тварини: кіт Тишка, кури, гуси, качки, порося без імені та коза Мар'я. Є ще собаки: Жук і Полкан. Полкан - велика вівчарка. Він весь час сидить на ланцюгу. А от з Жуком можна ходити гуляти.
Ще, коли я в селі, я люблю гратися у садку. Там прохолодно та чарівно, як у справжньому лісі.
У селі у мене є друзі. Це сільські діти: Вітя, Артем та Катруся. Ще я дружу з Настею та Дімою, які теж приїжджають до своїх бабусь на літо.
Цього року в нас було багато пригод. Одного разу ми знайшли вороненя, яке випало з гнізда. Ми віднесли його до Артема додому. Потім ми всі разом ходили та ловили в полі ящірок, бо ворони ними харчуються. Вороненя вижило та живе тепер у Артема в сараї. Артем розповідає мені про нього, коли ми листуємося в Інтернеті.
