Рідний край - це не лише безмежні лани, високі гори, джерельна вода, це споконвічні традиції, колискова матусі, шматочок нашої душі.
У лісі <u>стояли</u> засніжені смереки. На галявину <u>вийшло</u> оленятко. Воно <u>помітило</u> стіг сіна. (До вправи 71 (2) стор. 107)
<span>До І відміни належать іменники жіночого і чоловічого роду, які в називному відмінку однини мають закінчення -а(-я). НАПРИКЛАД: дівчина, робота,Микола,пісня
</span>До 2 відміни належать іменники , які в називному відмінку однини мають нульове закінчення або закінчення -о. НАПРИКЛАД: дядько
До 4 відміни належать іменники середнього роду із закінченням -а(-я) в називному відмінку однини, у яких при відмінюванні з’являється суфікс
Вставні конструкції (слова, словосполучення і речення) Вставними є такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки, як от: 1. Виражає упевненість або невпевненість у тому, про що повідомляється: безперечно, звичайно, може, мабуть, зрозуміло, дійсно, певне (певно), здається, боюся, сподіваюся, очевидно та ін.: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось. 2. Вказує на порядок думок, послідовність їх викладу: по-перше, по-друге, до речі, далі, нарешті та ін.: Будинок готелю був, по-перше, високий і міцної старовинної кладки, а по-друге, наріжний. 3. Дає емоційну оцінку повідомлюваному: на щастя, на жаль, на нещастя, дивна річ та ін.: Шкода, той час не вернеться ніколи. 4. Вказує на джерело думки, характер висловлення: взагалі, іншими словами, можна сказати, так би мовити, як кажуть та ін.: А що ж, по-твоєму, чинити маємо. Вставні конструкції не є членами речення, тобто не відповідають на жодне питання в реченні: Коні, кажуть, сліпнуть у шахтах — вставне слово. Кажуть люди, кажуть, що я файна дівка — присудок. У реченні вставні слова виділяються комами. Якщо вставні конструкції входять до складу відокремлених членів речення, то вони не виділяються комами: Десь далеко, мабуть під Черніговом, глухо гули гармати.
