Слово:
малий
Букви:
м, а, л, и, й
Кількість букв:
5
Звуки:
[м а л и й]
Кількість звуків:
5
Звукова модель:
[– ○ – ○ [] ]
Кількість складів:
2
<span>День, прожитий кожним із нас сьогодні, завтра стане історією – історією
сучасності."</span>
Колись, коли я була ще зовсім малою і мені траплялося читати про видатних діячів,
науковців, письменників або поетів України та світу, я вважала їх не так людьми, як
атлантами. Ці люди видавались мені якимись дивними постатями, поглянувши на
яких одразу розумієш – це видатна особистість. Навіть їхні страждання (якщо
такі були) здавалися мені епічними сюжетами. Мені й на думку не спадало, що ці
люди жили так само, як і ми: кохали, страждали, раділи, хворіли. Для мене вони
народжувалися для звитяги і помирали прикладом для майбутніх поколінь.
Так я вважала досить довго. І от, приблизно півроку тому, я вперше чітко
зрозуміла: ось вона історія. Історія з великої букви. Історія, яку пишемо ми і
люди довкола нас. Не лицарі, не боги, не міфічні істоти, а звичайні люди. Ніщо
в них чи в нас не видає чогось особливого, такого, про що, можливо, завтра чи післязавтра
напишуть у книжках.
Звісно, так на мене вплинули останні події в Україні. Але історія пишеться
не лише в буремні часи, вона вистукує годинником кожного дня. І це велика
відповідальність перед нащадками. Це той тягар, який лягає на кожне покоління.
Хочемо ми того чи ні, наші нащадки житимуть, оглядаючись на нас, і аналізуватимуть
усі наші лихі й добрі справи. А наш обов’язок написати нашу частинку історії якнайкраще.
Усвідомивши це, хочеться повторити давнє козацьке гасло: «Шануймося, бо ми того
варті!».
Для дітей пошили чобітки, які їм дуже подобаються.
Почувся гуркіт, і з-за лісу з’явився літак, прямуючи до аеродрому, де люди чекали його приземлення.
З неба, по якому пропливали ріденькі хмарки, сяяло сонце.
Т. Г. Шевченко усе життя служив народові своїм натхненним словом. Прийшли батьки старших учнів, їх зустріла вчителька.
Молодіжні журнали й газети, які сприяють ідейно-естетичному вихованню молоді, швидко доносять художні твори до читачів.
С момента рождения и до самой старости рядом с человеком находится его мама . С самого начала жизни ребенка она любит его больше всего на свете, оберегает его от всех невзгод, переживает за него.
Любовь матери безгранична. Кто, как не она, отдает последний кусок детям, кто взваливает на себя тяготы домашнего труда лишь для того, чтоб ребенок был здоров и счастлив. Были даже случаи, когда мать жертвовала своей жизнью ради спасения ребенка.
Для любой матери ребенок – самое дорогое в жизни. Для мамы мы всегда будем детьми, которых надо приласкать, утешить, помочь. И неважно, сколько нам лет. Она всегда будет любить независимо от возраста. Недаром ребенок, только что научившийся говорить, первым произносит слово «Мама» . Он даже тогда понимает, что нет на свете более близкого человека. И чтобы с тобой не случилось, мама всегда будет рядом с тобой. Она все так же будет заботиться о тебе, любить тебя даже через расстояния.
<span>Я очень люблю свою маму. Я знаю, что в трудную минуту она всегда придет ко мне на помощь. </span>
Ответ:
У сучасній українській літературній мові та в переважній більшості українських народних
говорів шиплячі приголосні вимовляються майже в усіх позиціях твердо.