Веснянка
Виграва сопілонька
У ліску,
Красується зємленька
У вінку.
Вітерець пустуючи
Шамотить,
Молодеє листячко
Мерехтить.
А у полі житечка
Оксамит,
А над полем — сонечко
І блакить.
І мов легкі човники
На морях,
Плинуть білі хмароньки
В небесах.
І на річці хвилечка
Мов жива,
А у лісі сопілонька
<span>Виграва.</span>
<span>В історії українського народу було чимало сторінок, згадувати які не можна без болю в серці, одна з них – кріпацтво, тому не дивно, що ця тема хвилювала багатьох українських письменників. Не була чужою вона й для Марка Вовчка (справжнє ім’я – Марія Вілінська). Цікавою в цьому плані є повість «Інститутка», в якій широко та яскраво показно суперечності між кріпаками та поміщиками, чітко й колоритно розкрито образи поневолених селян і панів-гнобителів. Авторка намагалася максимально показати абсурдність ситуації, коли людина обмежує права іншої людини, знущається з неї, і весь цей світ рабства Марко Вовчок показує через сприйняття його дівчиною-кріпачкою Устиною.</span><span>У творі протиставляються дві ворожі сторони: по один бік – безправ’я, злидні, муки; по другий – розкіш, безжурне дозвілля, дика сваволя. З одного боку – Устина, Назар, Прокіп, бабуся; з іншого – стара пані, панночка, пан, пани-сусіди. Письменниця пропонує читачеві самому порівняти образи та дійти висновку: кріпацтво – це ганьба людства.</span>Без зайвої сентиментальності Марко Вовчок передає правду кріпацького життя; об’єктивність, емоційність, лаконічність розповіді надають творові певної простоти й цілісності. Саме завдяки цьому повість сприймається як незаперечний правдивий документ часу, а особлива цінність його полягає у викривальному характері «Інститутки».Найповніше, однак, письменниця змалювала образ інститутки, протиставляючи зовнішню вроду внутрішній звироднілості. Це миле з обличчя, а насправді дегенеративне створіння, що бралося «французької освіти», стало прокляттям усіх кріпаків. Її важко назвати людиною, бо вона знущається зі знедолених кріпаків, мало не вбила Устину та внаслідок стає заручницею своєї ж сваволі, жорстокості, цинізму, дурості.<span>У своїй повісті Марко Вовчок дає зрозуміти, що кріпосницька система є ганебною для цивілізованого суспільства. Талант авторки допоміг розкрити характерні риси епохи та втілити їх у реальних образах та показати саму сутність соціальних протиріч.</span>
Як часто люди роблять добро, і чи варто його робити? Звичайно варто! Завдяки йому наш світ стає щасливішим і прекраснішим, він наповнюється любов'ю.
Але робити добро потрібно від усього серця, і тільки в цьому випадку воно буде приносити радість іншим.
Чому люди повинні робити добро? Добро робить людей сильнішими і щасливими. Добро вчить піклуватися про свого ближнього, і не забувати про те, що навколо нас дуже багато людей, які потребують нашої допомоги.
Часом, зробити добру справу зовсім нескладно, але тим не менш не багато хто хоче її робити, але ж воно принесло б більше радості та любові іншим.
Допомагаючи один одному, ми робимо добро, якщо хтось просить про допомогу потрібно допомогти. Допомагаючи іншим, ми допомагаємо самим собі.
Робити добро треба від усього серця, тоді ці справи будуть приносити усім радість.
Як часто люди роблять один одному добро? У нашому сучасному світі багато людей не знають, що значить робити добро. Всі зайняті своїми проблемами, їх не цікавлять проблеми інших. Це говорить про егоїзм людей, вони не відчувають навколишній світ, не помічають його. Якщо ви не помічаєте, то й не помічають і вас. І якщо допомагаєте ви, то будуть допомагати і вам. Все в світі взаємопов'язане, ну а точніше, що посієш, те й пожнеш.
1.Пролог-Звернення до земляків які забули рідну землю
2. Оповідь про ханського сина
3. Вболівання за долю України
Не понимаю украинский язык