Неологізми - нові слова, що зявляються в мові з виникненням нових предметів, процесів, явищ у суспільному житті, наприклад геном, клон, менеджмент, логістика, інтерактивний, іміджмейкер
Навіщо потрібні бібліотеки? (Твір-роздум)
Це враження, особливе, яке не передати ані словами, ані образами, з'являється в мене тільки в двох випадках — коли я потрапляю до театру й коли, заходжу до бібліотеки. Насправді це словами не описати. Особливий запах — запах театру і запах бібліотеки, різні, але неповторні кожен по-своєму. А ще тиша — яку не сплутаєш з іншою тишею. Тиша бібліотеки і тиша, наприклад, порожньої кімнати зовсім різні... Здається, що я вигадую? Ні, я просто дуже багато часу проводжу в бібліотеці — і знаю її дуже добре.
Бібліотека — не просто приміщення, де зберігаються книжки. Це особливий простір, з особливою енергетикою, настроєм, затишком. Ніщо не може замінити спілкування з книгою. Обмін інформацією та емоціями. Так, саме обмін. Бо той, хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється. Це справжнісінький діалог. Голос читача не менш важливий, ніж голос автора. Колись мій дідусь любив повторювати старий театральний жарт: «— Ну, як вистава? — Жахливо, просто жахливо, глядачі були не талановиті!» Те ж саме й з книжками. Читач має бути талановитим.
Зараз зазвичай читають книги в електронному вигляді — так, спілкування з текстом відбувається. Але втрачається спілкування з книгою. Хтось із поетів казав, що книга — це прямокутний шматок гарячої совісті. Кожна книга неповторна своїм оформленням, форматом, без цього не сприймеш її зміст... Коли я читаю електронний варіант якогось твору, в мене складається враження, що я спілкуюсь з цікавою людиною по телефону — постійно ловлю себе на бажанні нарешті побачитись вживу. Книга — це ніби зовнішність тексту. Без неї сприйняття неповне, ніби не вистачає погляду, жесту, міміки — самі лише телефонні слова.
Бібліотеки не тільки надають нам можливість ознайомитись із текстом — цю можливість надає й електронне зібрання творів. Бібліотеку справжню й електронну можна порівняти не тільки з живим і телефонним спілкуванням, це протистояння часто нагадує мені також дорогий ресторан і фаст-фуд. Бібліотека — це етика і культура спілкування й споживання, якщо можна так сказати, художнього тексту.
<span>Бібліотеки втрачають свою популярність — більше дивляться кіно і телевізор, менше читають або читають з екранів Але вони ніколи не зникнуть, бо не йдеться про користь бібліотек (це зрозуміло й так. хіба ні?), йдеться про те задоволення, що дає перебування в бібліотеці. Задоволення невловиме — спричинене особливою тишею, запахом, утаємниченістю та наповненістю. Чимось незвичайним, проте вічним, повірте мені на слово, насправді вічним.</span>
У кожної людини, крім рідної країни, є ще мала Батьківщина. Це місто або село, в якому ти народився, твоя вулиця, дім — все те, що таке близьке серцю
Моє рідне місто — Донецьк. Тут я народився, живу, ходжу до школи. Тут живе моя родина, друзі. Мені подобається це місто. В ньому багато гарних вулиць, споруд: театри, кінотеатри, цирк, бібліотеки. Але навіть тоді, коли б всього цього не було, я все одно любив би своє рідне місто. Я розумію почуття нашого великого земляка В. Сосюри, який писав:
Де б я не був, а все ж думками
Лечу в Донеччину свою.
Я дуже пишаюся тим, що живу у вугільному краї. Бо вугільна промисловість є дуже важливою для нашої країни, а значить, вона сприяє розвитку нашого господарства. Однак я хочу, щоб видобуток вугілля, а також металургійний завод не псували екології мого міста. Ще мені дуже хотілося б, щоб Донецьк, за старою традицією, був містом троянд. Мені приємно, що наша футбольна команда «Шахтар» — найсильніша в Україні, бо це теж підіймає престиж нашого рідного міста.
Коли я закінчу школу, то сподіваюсь вступити до Донецького національного університету. І взагалі, я нікуди не збираюсь від’їжджати з Донецька надовго. Я хочу прожити тут усе своє життя.
<span>аналізувати, думати, розмірковувати,<span>радити, говорити, розмовляти,<span>йти, будувати, вчитися,<span>нюхати, бачити, чути,<span>воліти, хотіти, бажати,<span>спати, стояти, журитися,<span>любити, шанувати</span></span></span></span></span></span></span>
Що для тебе значить Україна. Текст-розповідь.
Україна – це моя батьківщина. Я тут народився, виріс та пішов до школи. Це край моєї рідної оселі. Тут живе моя родина, друзі, знайомі. Шаную та люблю традиції своєї рідної землі. Мені подобається задушевна українська пісня.
У школі старанно вивчаю українську мову, щоб бути гідним громадянином своєї країни.
----------------------------------------------------------------------------
Україна – це моє минуле, теперішнє та майбутнє.
З нею тісно пов’язане моє народження, дитинство. Тут я виріс, тепер навчаюся у школі. Україна – це любий моєму серцю край. Тут мій рідний дім. Дорогі родичі, друзі та знайомі – хороші люди, які оточують мене. Український край багатий на гарні традиції та задушевні пісні. Подобається милозвучна рідна мова.
Я хочу бути гідним громадянином держави Україна.