Тема-коло подій, життєвих явищ, представлених у творі в органічному зв'язку з проблемою<span>, яка з них постає і потребує </span>осмислення<span>.
Основна тема тексту-</span>те, про що розповідається в тексті, від чого він застерігає, до чого закликає. Загалом, це те, заради чого його було складено.
Все шо знаю
<span><span>
1. Напинайте рогожі вітрил. 2. Легко і ясно лежати в поплутаних травах. 3. Чужі нездоланні долини! 4. Вранці вийшли з домів виногради зрівняти і зрубати оливні гаї. На осяяних схилах сон-зілля уже голубіє. 5. Стрічали шану й страх здолавши багна пущі і вертепи. 6. Сім човнів розбить без розваги. 7. На сходах дому зупинись на мить. 8. На всьому світі не знайти
рідні. 9. Поважна мова врочистих вітрил (З творів О. Ольжича). 10. Раз опечешся другий — остережешся. 11. Не радуйся чужому лихові (З народної мудрості).
Варіанти відповідей: 1) односкладне, означено-особове; 2) односкладне інфінітивне; 3) односкладне, називне;
4) односкладне, узагальнено-особове; друге - двоскладне; 5) односкладне, узагальнено-особове; 6) односкладне, інфінітивне; 7) односкладне, узагальнено-особове; 8) інфінітивне;. 9) називне;. 10) узагальнено-особове;. 11) узагальнено-особове.</span>
</span>
[ о ч у м' е л о в ]
[ х а м е л е о н ]
Ми вирішили перевірити, що це. Сергій почув, що звук був зі сторони лісу. Коли ми прибігли, то побачили, що поряд з трасою, яка йшла до лісу, стояв перевернутий кошик. Ми з товаришем підбігли до кошика.
- Цікаво, що там? - спитав я.
- Давай перевіримо.
- Зачекай, а раптом там щось небезпечне?
- Візьми палитцю, якщо боїшся, але по звуку, я не думаю, що так шось жахливе.
Я взяв палицю, що була поряд, але коли Сергійко підняв кошик, то під ним ми побачили звичайне, маленьке, доглянуте, біленьке кошеня. Воно було не дике, тому що воно злякалось нас саме і було б воно диким, ми би не знайшли його у кошику. Сергійко взяв котика на руки і погладив його, було видно, що беззахисне дуже голодне, тому ми пішли додому та налили йому в тарілочку молочка.
- Як ми його назвемо? - спитав я.
- Ми ж знайшли його у лісі, так?
- Так.
- То давай назвемо його Лиском?
- Давай. - усміхнувся я.
На вид Лисику було близко трьох тижнів. Ми вирішили залишити його вдома, адже навряд батьки не дозволили б тримати таке чудо. Цей день добре запам"ятався, і коли ми з Сергійком пішли до школи, то неодмінно написали про цю подію в творі про канікули. Адже це сталося влітку, коли ми прогулювались ліском. Зараз нашому Лисику вже як пів року. Це була гарня подія, але всеж таки і зараз лишається питанням, хто міг з ним так вчинити? Адже й справді, чим беззахисне кошеня могло стати на дорозі, що його викинули в лісі, де навіть немає жодної людини, яка могла б врятувати його від голоду, чи захистити від диких звірів чи поганих людей.
Висновок один, якщо вже ці бідолахи вам чимось завадили, не чиніть так, краще віддайте комусь, або відвезіть на якусь жилу вулицю, де хоча б одна людина знайдеться і домопоже...