Українська земля подарувала нам поетів і письменників, які не тільки збагатили безсмертними творами національну літературу, але й уславили нашу країну в усьому світі. Серед них одне з самих великих імен – ім’я Лесі Українки.
<span>Доля цієї видатної жінки була тяжкою з самих ранніх років. Захворівши ще в дитинстві тяжкою хворобою, Леся Українка боролася з нею усе своє життя. А життя письменниці було недовгим – усього 42 роки. Не превеликий жаль, не судилося їй відчути ні взаємного палкого </span>кохання<span>, ні особистого щастя, не пізнала вона і привабливості материнства. Не стала Леся Українка і великим музикантом, як того мріяла, бо понівечена хворобою рука не дозволила їй вчитися грі на піаніно. Але за всі свої страждання письменниця була нагороджена Богом унікальним поетичним талантом, який вона повністю віддала своєму народові і рідній країні. Найпершою і єдиною </span>любов<span>’ю Лесі Українки була глибока та віддана </span>любов<span> до рідної землі, до того куточка, де вона народилася та де пройшло її дитинство – до Волині та Поділля. Таке героїчне життя, така відданість своїй батьківщині поряд з геніальністю, мабуть, перш за все і приваблює мене в Лесі Українці, як в людині і поетесі.</span>
<span>У своєму житті Леся Українка була змушена часто подорожувати. Змучена хворобою, наприкінці свого життя їй прийшлося залишитися жити в Грузії, приїжджаючі до рідних країв лише на короткий час. Але де б не подорожувала поетеса, де б вона не залишалася, серце її завжди линуло в Україну. Підтвердження тому – численні поезії Лесі Українки, в яких переважають спогади при прекрасну рідну країну, про її чудові краєвиди з голубими озерами та розкішними лісами.</span>
<span>Зачем нам нужен речевой этикет.
Я считаю, что речевой этикет необходимо знать каждому человеку, так как правильная, грамотная и слаженная речь делает нас более образованными, интересными людьми. Правильная манера подачи речи говорит о нашем богатом, красивом духовном мире, что позволяет оставить о себе хорошее впечатление, тем более, что русский язык оснащен достаточным количеством языковых средств для поддержания нашей этики при общении.
Например, мальчик случайно толкнул рядом стоящую девочку и не извинился за содеянное действие, или же ваш друг или знакомый не поздоровался при встрече — все это говорит о невоспитанной этике речи и поведения, что чаще всего приводит к конфликту или ссоре между людьми.
Поэтому я считаю, что речевой этикет необходимо знать любому человеку, дабы создать о нас хорошее впечатление, да и украсить наш мир доброжелательностью и полном взаимоуважением.</span>
Александр Иванович Куприн родился 26 августа (7 сентября) 1870 года в уездном городе Наровчате (ныне Пензенская область) в семье чиновника, потомственного дворянина Ивана Ивановича Куприна (1834—1871), умершего через год после рождения сына. Мать, Любовь Алексеевна (1838—1910), урождённая Кулунчакова, происходила из рода татарских князей (дворянка, княжеского титула не имела)[2][3]. После смерти мужа она переехала в Москву, где прошло детство и отрочество будущего писателя. В шесть лет мальчик был отдан в Московский Разумовский пансион (сиротский), откуда вышел в 1880 году. В том же году поступил во Второй Московский кадетский корпус.
Эпитет - переносное значение ( сущ + прил )
Почему мне понравилась эта сказка? Потому что в ней есть что то что мне захотелось попасть в эту сказку и стать каким либо героим