«ПАВУТИНКА» АНАЛІЗ «Павутинка» аналіз твору Р. Акутаґави викладено в цій статті. «Павутинка» аналіз Жанр. Філософська новела (твір короткий за обсягом, має одного головного героя – Кандату; розповідається про два епізоди з його життя; сюжет твору напружений: читач весь час очікує, чи дістанеться Кандата раю; фінал несподіваний. Автор порушує важливі питання людського буття — сенс життя, місце в ньому милосердя та гуманізму, відповідальності за свої вчинки) Тема: протистояння добра і зла, Будда дає шанс Кандаті вибратися з пекла. Ідея: утвердження принципів гуманізму; тільки добрі справи допоможуть досягти гармонії із собою, жити в добрі і злагоді зі світом; людина несе відповідальність за кожний свій вчинок. Головна думка — Кожен повинен відповідати за свої вчинки. Існує вища справедливість, і за все прийде розплата. Художній простір — події відбуваються у потойбічному світі: у раю та в пеклі Художній час чітко прописується лише для подій, що відбуваються в раю: з ранку до полудня. Саме цей час асоціативно пов’язаний із сонцем, світлом, красою, добром та гармонією, що панують у раю. У пеклі час зупинився. В цій «безодні» панує суцільна темрява Композиція. Три частини: Рай → Пекло → Рай. (композиційний прийом – обрамлення) Реальне і алегоричне у творі «Павутинка» РеальнеАлегоричне Кандата ─ великий лиходій. Можливість спокути гріхів Рай. Пекло. Павутинка з грішниками «Павутинка» сюжет Одного ранку Будда бродив на самоті по берегу райського лотосового ставка. Він зупинився в роздумах і раптом побачив все, що творилося на дні лотосові ставка, що доходило до самих надр пекла. Там, внизу, товпилося безліч грішників. Погляд Будди впав на одного з них. Звали його Кандата, і був він страшним розбійником: вбивав, грабував, підпалював, але він зробив одну добру справу. Якось в гущавині лісу він мало не наступив на крихітного павучка, але в останню мить йому стало шкода тваринки і він прибрав ногу. Будда захотів винагородити розбійника за добру справу і врятувати його з безодні пекла. Побачивши райського павучка, Будда «підвісив прекрасну срібну нитку до зеленого, як нефрит, листу лотоса» і опустив її кінець у воду. Павутинка стала спускатися вниз, поки не досягла глибин пекла, де Кандата разом з іншими грішниками терпів люті муки в Озері крові. Раптом він підняв голову і почав вдивлятися в темряву. Він побачив, як з неба до нього спускається, поблискуючи тонким промінцем, срібна павутинка, немов побоюючись, як б її не помітили інші грішники. Кандата заплескав в долоні від радості. Схопившись за павутинку, він почав щосили дертися вгору — для досвідченого злодія це було справою звичною. Але від пекла до неба далеко, і Кандата втомився. Зупинившись перепочити, він глянув униз. Він піднявся так високо, що Озеро крові сховалося з очей, а вершина страшної Голковий гори була під ногами. Він радісно закричав: «Врятований! Врятований!». Але побачив, що безліч грішників обліпили павутинку і повзуть слідом за ним все вище і вище. Кандата злякався, що павутинка може порватися і він знову потрапить в пекло, і закричав, що це його павутинка і він нікому не дозволяв підніматися по ній. І тут павутинка, до того часу ціла і неушкоджена, з розірвалася саме там, де за неї чіплявся Кандата, і він полетів вниз. Будда все бачив. Коли Кандата занурився на саме дно Озера крові, Будда з засмученим обличчям продовжив прогулянку. Композиція «Павутинка» Експозиція — Будда прогулюється в раю. Зав’язка — Будда випадково заглядає в пекло і бачить Кандату та вирішує йому допомогти. Розвиток подій — негідник бачить павутинку й дереться нагору, прагнучи потрапити до раю. Кульмінація — Кандата дивиться вниз, на пекло, бачить грішників, що лізуть за ним, проявляє свою агресивну егоїстичну сутність. Розв’язка — павутинка обривається над головою Кандати, грішник тепер назавжди летить у пекло. Епілог — Будда розмірковує про нереалізований грішником Кандатою шанс..
Мои вещи! Мои вещи любят меня, я ведь забочусь о них. Протираю пыль с клавиатуры и монитора, чищу диск и провожу проверку на антивирусы, я слушаю музыку, чем напрягаю динамики- но это не обижает мой компьютер. Мой компьютерный стол всегда в чистоте- он любит меня, поэтому он такой удобный. Мой ковёр моется раз в 3 дня- он просто балдеет от этого. Моя кружка обожает меня, когда я оставляю немного кофе на дне, но больше ей нравится, когда я её мою с её подружками-кружками... Мой микрофон иногда грустит- ведь я кричу на него, когда интернет не очень хороший. Мои диски- это ветераны, с ними я провёл много времени, ведь они берегут мои игры... Моя лампа всегда светится от счастья, когда я прихожу домой и включаю её. Мой телевизор печалится, но ждёт меня- когда же я вновь его включу. У меня немного вещей в комнате, но они меня любят. _______________ P.S. я не наркоман!!!
Однажды в деревне в которой всегда было весело, уютно, радостно наступило огромное горе! Недалеко от деревне был густой лес где жил Змей Горыныч. И не любил он когда в деревне было шумно и радостно. И вот наконец устал он от всего этого взлетел в небо покружил над деревне, напугал всех жителей и решил огородить деревню от леса. Думал думал Змей чем же ее огородить и увидел слева от деревни гора стоит, а около неё полным полно больших волунов. И полетел Змей туда, брал камни и ставил их вокруг деревни, но когда нужен был последний камень, волуны кончились и тогда решил змей огненный камень поставить. Вдохнул он много воздуха, да как дунет! Вот и получился огненный камень и горячем он оставался и зимой и летом, и в дождь и в снег! Все люди очень боялись теперь петь и веселится и было в деревне тихо и тоскливо. Так было нескольок лет подряд, пока одной зимней ночью не проходил мимо деревне молодец с большим топором. Увидел он камень удивился, расспросил все у жителей, Да как ударит топором по камню, но камень крепкий был и даже трещенки не получилось. Тогда молодец еще больше силы набрал Да как ударит снова, на этот раз пошла трещина, но небольшая. Думал молодец как жителей спасти и придумал. Подошел он камню близко близко и прислонился своим теплым сердцем к камню. Сердце впитало жар и стал молодец очень сильным взмахнул он топором и разрубил камень. Тут все жители стали его обнимать, целовать, руки пожимать. И услышал это Змей. Вылетел он из леса, приземлился да не успел опомниться как снес ему молодец все 3 головы. Тут уж жители деревни стали его на руках качать! Вот и все! Думаю помогла! Удачи:)
Остап был храбр в сражении, но в то же время и осмотрителен. Он умел найти выход из трудного положения, притом с пользой для своих. Даже придирчивый Тарас Бульба поговаривал: «О, да этот будет со временем добрый полковник! Ей-ей, будет добрый полковник, да еще такой, что и батьку за пояс заткнет!» Андрий же летел в бой, не чувствуя ничего. Его опьяняли свист пуль, блеск сабель, звон оружия. Он несся с безумной храбростью, и, где не смог бы победить старый казак, он выходил победителем. И про младшего сына Тарас говорил: «И это добрый, враг бы его не взял, вояка; не Остап, а добрый, добрый вояка».
В рассказе Attalea Princeps описывается судьба пальмы, живущей в оранжерее и рвущейся на свободу. Живя под стеклянным колпаком теплицы, она стремилась выбраться наружу и увидеть голубое небо, живую природу. Она тосковала по своим родным странам, откуда ее привезли. Тогда она начала расти, чтобы своими высокими и длинными ветками разбить стекло оранжереи и увидеть небо. Но когда она выросла и, разбив стекло, выбралась на свободу, она увидела только холодный осенний пейзаж и голые деревья, гнущиеся под порывами ветра. Она хотела вернуться обратно в оранжерею, но уже не смогла. Тогда директор оранжереи приказал спилить её и выкинуть, а на ее месте посадить что-нибудь новое.
В сказке А.Платонова "Волшебное кольцо" мы видим верность,трудолюбие,доброту,бескорыстие героев.Умение прийти на помощь в трудную минуту,отзывчивость.В сказке воплощена мечта о справедливости,вера в победу добра,и герои вознаграждены за их верность,бескорыстие и доброту.