Наголос там де велика буква
дровА
шОфер
стОляр
Олень
Ясен
читАння
завдАння
алфавІт
загАдка
предмЕт
ознАка
помИлка
добУток
вовчИсько
чудОвисько
жАйворонок
вбраннЯ
вартИра
бібліотЕка
Я написала тільки половину
Надіюсь що допоможе
Дуоаоутумлул ки клулумоцоуроу
Ответ:
<em>Позначте рядок в якому тільки словосполучення:
</em>
1. Зимовий (який?) сон; бачити (що?) сни; спить (як?) міцно;
Объяснение:
<em>Не словосполучення</em>
2 зима настала (граматична основа)
3 вітри і вітренята (сурядний зв"язок)
4 над деревами (службова+самостійна частини мови)
Мамині обійми,книжка з райдужно-віддінковими картинками та пухнастий ведмедик-саме так я запам‘ятала своє дитинство.Перша книга це як перша сходинка світлого майбутнього для дитини.Адже коли вона читає, її фантазія та мовлення збагачується та накопичується в декілька разів,ніж у дитини яка в полоні сучасних ґаджетів.Якою повинна бути перша книжка та чи взагалі потрібно читати?Для мене відповідь очевидна.Так!Читання книжки не замінить жодний фільм,серіал тощо.Вже з раннього віку дитина повинна читати.Та я схильна більш до сучасної літератури.Не потрібно читати дітям старовинні,радянські казочки адже в них я не бачу ніякого повчання та порад на майбутнє.Звісно це лише моя думка та вона може не збігатися с іншими це не дивно.Усі ми різні!Та не даремно Шевченко сказав «Дивною і ненатуральною здається людина, яка існує без книги»
До редакції журналу щодня надходять чимало щирих і відвертих листів. <span>Ці два листи прийшли до редакції одночасно від дівчат-ровесниць.
Перша працює в канцелярії. Вона вважає свою працю буденною, нецікавою і заздрить геологам,які подорожують, сплять у наметах і бачать зоряне небо замість стелі.</span>
Інша працює геодезистом. Вона місяці проводить у полі. Дівчина заздрить своїм ровесникам з міста, які мають можливість увечері ходити в театр чи на дискотеку. Вона ненавидить свою професію, і пише про те, що ,напевно, сіла не в “свій” потяг.
Справді, це не просто вибрати “свій” потяг вчасно і правильно. Багато хто помиляється, через звичайні штампи, нав’язані нам телеканалами, журналами та книжками.
Насправді, життя геолога – це не тільки мальовничі краєвиди, гітара біля вогнища. Це ще і бездоріжжя, безсімейність, тяжка фізична праця. Життя лікаря-хірурга – це не тільки<span> марлева пов’язка на обличчі, яскраве світло в операційній і щасливі очі пацієнта, а й </span>щоденне психологічне і фізичне виснаження. Життя вчителя – це не тільки букети квітів на свята, а ще й перевірка зошитів, великі класи з учнями, до кожного з яких потрібно шукати індивідуальний підхід.
Чи не здається вам, що за певним штампом професії ми вже не можемо розгледіти саму людину, яка присвятила їй все життя?