Людям властиво помилятися, але уміння визнавати помилки — ознака розуму. Дурень же ніколи не визнає, що прийняв неправильне рішення. Упертість, невміння чи відверте небажання погодитися з правильною думкою може призвести до фатальних наслідків.
Яскравим прикладом людини, яка не вміє визнавати своїх помилок, є головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто» Степан Радченко. До Києва хлопця привели благородні наміри: вивчитися й повернутися назад, у село, щоб змінити там життя, але невдовзі він вирішує залишитися, щоб улити в місто «свіжу кров села, що змінить його вигляд і істоту». З часом Степан отримав усе: хорошу роботу, гроші, квартиру, славу. Але він не отримав головного — душевного комфорту, бо ніколи не визнавав своїх помилок ні у ставленні до друзів, ні у стосунках із жінками. Місто тисне на нього своїми законами, вимогами, але він уже не в змозі відмовитися від його спокус
Багаторічна чагарникова ягідна рослина з кисло-солодкими запашними ягодами, звичайно темно-червоного кольору. На низині, недалечко од берега Росі, розрослась, як ліс, малина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 216); Зоня і Юзя здригнулись від сього несподіваного співу, що знявся десь посеред кущів малини (Леся Українка, III, 1952, 660); Густі зарості малини надійно заступали їх від стороннього ока (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 143).
У кожної людини своє захоплення,хтось збирає марки або значки,як батько чи дідусь.Хтось шиє,вишиває чи плете як бабуся.Отже захоплення-це щось таке,чим займається людина у свій вільний час.Мені подобається багато цікавих речей:читати книги,грати на комп"ютері,збирати конструктор,збирати календарики із зображенням тварин.Але я ще не вибрав собі діла,яке б мені подобалось більш за все.Бувають дні, коли мені хочеться почитати книгу від якої не можеш "відірватися".Потім хочеться складати із конструктора різні речі:літаки, кораблі і навіть цілі міста.Ще в молодших класах мені в руки потрапили календарики за 1987-1990 роки із зображенням тварин ,раніше їх збирала моя мама,і з тих пір я колекцїоную такі календарики.Мої захоплення з плином часу змінюються і щось залишається в минулому.Але я впевнений,що далі мене чекає багато цікавого і яке в мене буде хобі,ще не знаю.А може так і повинно бути:плине час,ми ростем,розвиваємось ,змінюються наші інтереси і захоплення.Як говорили давні греки;"Все тече,все змінюється".
якщо скажете, яка тема то можу допомогти)
Оротшими стали дні, яснішим – небо. Шурхотить земля яскравим килимом з
опалого листя. Дерева переодяглися в золотаво-червоні наряди. На
південь відлітати зібралися птахи.
Восени повітря прозоре, навіть дихається легше. І життя стишує
свій шалений біг. Осінь – пора збору врожаю та підбиття підсумків.
Колись у цей час для народів, що працювали на землі, розпочинався
відпочинок до наступної весни.
Сьогодні осінь – час розпочинати справи, ставати до роботи та
навчання після літнього відпочинку, готувати оселі до холодів. Восени
легше і працювати, і навчатися, бо прохолодна погода сприяє тому краще
за літню спеку, весняну грайливість та зимові морози.
Ми любимо осінь за яскраві барви природи та довгоочікувані
зустрічі з друзями, за повні грибів лісні галявини, стиглі плоди у
садах та трохи сумний дощ за вікном.
