Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
Гiмн
Гiмна
Гiмна
Гiмн
Гiмном
(на) гiмнi
Прийшла сувора зима. Замерзли річки й озера. Поля вкрились білим снігом. Тепер можна кататись на лижах і санчатах. Ця розвага дуже подобається дітям. На високих і низеньких гірках можна побачити тих, хто гарно катається на лижах і тих, хто тільки вчиться. А найменші діти спускаються на санчатах.
– Привіт! Слухай, друже, можеш відповісти на одне важливе питання?
– Привіт. Так, я тебе уважно слухаю.
– Ми ж давно дружимо. То як ти вважаєш, чи заслуговую я називатися справжнім другом?
– Звісно. Навіть не сумнівайся.
– Чому ти так вважаєш?
– Справжній друг завжди допоможе у скрутну хвилину, підтримає. Він буде стояти за друга стіною навіть у найскладніших ситуаціях Не дивлячись на всі недоліки товариша буде дружити. Ти – саме такий!
– Дуже дякую тобі, я радий, шо ти вважаєш мене своїм другом.
Хочу привітати тебе з наступаючим Новим роком! Нехай здійсняться твої найзаповітніші мрії! Дуже сумую за тими теплими літніми днями, які ми проводили з тобою! Як ходили до лісу, відпочивали біля озера, допомагали моїй бабусі на городі!
Хочу спитати, як там Рекс? Мабуть, уже підріс і не такий кумедний! Як у тебе справи? Що нового? Чи є у вас сніг? У нас снігу було багато, але потеплішало і він розтанув!
Ще трохи, і скоро канікули! Прикро, але приїхати ми не зможемо.<span> Але дуже хотілося б!</span>
Пиши, чекаю на відповідь!
З найкращими побажання<span> твоя подружка </span><span>Ліза!</span>