У лікарні Василько лежав у ліжку й думав:– Завтра я не піду до школи, але у мене так багато роботи. А тут таке нещастя: лікар сказав, що треба лежати цілий тиждень. Що робити?Василько повернувся на бік, застогнав від болю. У цей час до палати зайшов лікар і поцікавилася:– Васильку, тобі нудно лежати?– Звичайно, нудно.– Я прийшов запитати, чи паморочиться в голові?– Так, паморочиться.– Давай ти приймеш ці ліки. Добре?– Ну що ж, давайте… А що ще я повинен робити? – запитав він.– Ти лежи, – з подивом подивився лікар на Василька і розсміявся.– Чому Ви смієтеся? – образився Василько.– Пробач, будь ласка… Скільки тобі років, хлопчику? – запитав лікар.– Чотирнадцять.– Ти зовсім дорослий. А що ще тебе болить?– У мене все болить, лікарю: голова та груди.– Відкрий рота. Покажи язик… Так… Скажи «а». Тепер зніми сорочку, я подивлюся твій живіт… Так болить? А так? Нічого серйозного. Зараз випишу рецепт. Нехай твоя мама піде до аптеки за ліками. Будеш приймати по дві таблетки тричі на день. Ввечері я знову прийду оглянути тебе. У мене немає ніяких сумнівів, що це ангіна. А чому такий сумний? – запитав лікар.– Я сам не знаю, – відповів якомога серйозніше хлопець.<span>– Одужуй, Васильку. До побачення, – сказав лікар і вийшов з кімнати.</span>
Що означає для будь-якого народу мова? Я гадаю, що це першооснова
існування нації. Це те, без чого жоден народ не міг би утвердити своє
незалежне становище, надати доказ того, що він вільний або заслуговує на
свободу. Але вільний не обов’язково в політичному аспекті, а більше – в
духовному. Нація без мови – не нація.
Першочергово, звісно, потрібно розглянути картину ставлення молоді до
правильного вживання тих чи інших слів рідної мови під час спілкування у
неформальній обстановці, у невимушеному колективі. Поговорімо, навіть, про
дітей мого віку. Якби лише можна було уявити, скільки слів-сленгів можуть
вигадати підлітки, щоб спілкування набуло більш ближчого їм до душі
забарвлення. Проте, їх далеко не хвилює, що це забарвлення також може
набувати досить темного та брудного відтінку. А нашим обов’язковим
завданням є очистити рідну мову від спотворень та повернути їй народну красу.
Мені здається, що не тільки молодь, але й дорослі люди часто
деформують мову. Тому ми повинні пам'ятати, що збереження рідної мови –
це «справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природній обов'язок
перед незалежною, вільною Україною», як казав Олесь Гончар.
Проблема культури мовлення в сучасний період є актуальною і
суттєвою. Для того, аби показати, що ми поважаємо себе та нашу державу, нам
потрібно слідувати різноманітним шляхам вдосконалення особистої культури
мовлення. Наприклад, дуже важливо й корисно було б для нас виробляти
стійкі навички мовленневого самоконтролю.
Загалом втрата рідної мови для будь-якої людини – страшна психологічна
катастрофа. Адже мова вже закладається в людині генетично, спадково.
Людина не тільки мислить рідною мовою, а й відчуває нею все. Втрата ж цієї
мови робить особистість душевно біднішою. Тому мову свою потрібно берегти.
Рідна мова для кожного народу – це батьківська мова, це фольклор, це
пісня, і, врешті-решт, це титульна сторінка історії певної нації, її культури.
Одним словом, це запорука державності.
Рідна мова для кожного народу – єдина, неповторна. Такої в світі більше
нема і не буде. Тому як її можна не любити, не плекати, не шанувати?
Отже, якщо ми дійсно любимо свою мову і нам не байдужа її майбутня
доля, то спілкуймося нею грамотно, пишімо нею, читаймо нею та слухаймо її!
Бо такої більше нема на Землі. Хай сучасна молодь засвоїть всі норми
спілкування літературною мовою, оскільки молодь – це майбутнє будь-якої
країни, її надія. Якщо сучасна молодь буде нехтувати культурою мовлення, то
на наступні покоління взагалі не можна буде сподіватись. Тож говорімо рідною
мовою культурно і грамотно!
"Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші,- сказав Валерій.- Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів. І радий, що зрозумів вчасно."
*Зажди! — просить хлопчина.— Не тікай від мене, візьми мене із собою, перевези!*
*Васильку, го - ов! А йди сюди!* - гукнув з подвір’я батько
*Життя довге, якщо ним уміло користуватися*, — повчав відомий філософ Сенека.
*Ну як же так, щоб воля та пропала?* — дивується Мавка на слова Лукаша.
Мати благала Миколу: *Сину, не зачіпай ти осавули*
„Оце наша електростанція,— пояснював Іван Федорович.— Хіба не красуня?”
*Я, коли виросту, теж садівником буду!* – не зводячи очей з дядька Степана, палко промовив Юрко
Гудзик, жайворонок, завдання, олень, Ураїна, хлоп*(апостроф)ята, раннього, бойовий, джунглі, дзюркотить, щастя, чудовий, озеро
Знання прислів'їв і приказок не тільки поповнює словниковий запас, а й допомагає нам познайомитися з нашими пращурами.Ми можемо дізнатися, як жили наші далекі родичі.Я вважаю що прислів'я і приказки не втратили значення і зараз.