Марія Степанівна дивилася на мене сьогодні гострим поглядом.
Люди які розводять сплетни то в них гострий язик.
- Алло!
- Добридень! Покличте, будь-ласка, до телефону Катрусю. Це телефонує їй однокласниця Оленка.
- Так, звичайно.
- Алло! Привіт, Оленко!
- Привіт, Катрусю! Розкажи як там твоє здоровя, коли уже прийдеш до школи?
- У мене уже все гаразд, я завтра прийду до школи. Але я не маю коли довго говорити по телефону, тому що ще роблю домашнє завдання. Оленко, поясни мені як зробити останнє рівняння.
- Там просто потрібно 320-20 і ти знайдеш невідоме.
- Ой, дякую, Оленко за допомогу.
- Немає за що. Ми ж найкращі подруги. я завжди і у всьому тобі допоможу.
- Добре, тоді до завтра.
-До побачення, подруго!
У кожного є друг або подруга. З такими обраними для себе людьми ми просто не уявляємо свого життя.
Моя подруга-це справжнє чудо! Без неї не обходиться жодне моє свято. У неї карі очі, в які щойно поглянеш, одразу зрозумієш,що вона вже про все догадується. Волосся каштанове і вона чимось нагадує мені Беллу з мультфільма "Красуня і чудовисько". Іноді я навіть трошки лукавлю і порушую закон подруг, заздрю її тонкій фігурі так званій осиній талії,але ми разом в майбутньому доб'ємося ще кращих параметрів. Не густі, акуратні брови нахмурюються буквою "с' щойно вона розуміє,що я не договорюють все,ховаючи від неї родзинку всієї історії. Так само і губи, вузенькі,як стрічечка, щойно вони скривлюються, я одразу розумію-не втаїш від неї потаємного. Іноді я приходжу до неї і вона робить мені чудові зачіски й перукарки не потрібно.
Моя подруга-мій скарб,а як у тебе?
Він приходить до нас щороку, сонячний, такий, що цвіте і дуже щирий - Свято Матері. А приходить в перше воскресіння березня, коли стихають лютневі заметілі, коли сонечко своїм промінцем тільки-но починає зігрівати замерзлу землю. Усе це нагадує про те, що настав день привітати найдорожчу людину у світі - матусю. Не треба приховувати цього дня добрих слів, не треба соромитися чистих сліз вдячності. Треба зібрати їх в щирий вінець вдячності матусі. Хіба вона на це не заслуговує? Є у кожної дитини матуся єдина. Та, що любить нас і піклується, учить розуму.
<span>Цього дня ми з батьком піднімаємося рано, усе прибираємо і ставимо біля маминого ліжка маленький букетик лісових пролісків або мімози. Заздалегідь думаємо, як краще віддячити мамі і бабусі за їх ласку, тепло, терпіння. Я із задоволенням вишиваю серветки, використовуючи українські народні мотиви, яким учила мене бабуся. Нехай ці маленькі подарунки будуть радістю для моїх рідних в хвилину відчаю або смутку. Братик в дитячому саду вивчив вірш і зробив яскраву аплікацію. Ну, а батько змайстрував дуже красиві стільці для відпочинку, зробив різьблення і укрив лаком. Напередодні свята ми приготуємо смачненькі сюрпризи, щоб цього дня матуся і бабуся могли відпочити і відчути нашу турботу про них. Приємно бачити, як розцвіло мамине втомлене обличчя. Очі стали молодше і яскравіше. І доки житиме це світло, буде любов і затишок в сім'ї. Щиро дякуємо тобі за усе Мама!</span>