Сапрофиты.
Примеры: плесень (мукор, пеницилл), молочно-кислые бактерии, бактерии гниения.
— два види річкових раків: широкопалий і вузькопалий. Є представниками справжніх раків. Довжина тіла рідко перевищує 25 см, але такий рак живе вже декілька років, а при вилупленні з яєць молодий рак має всього 9 мм завдовжки, хоча вже до кінця першого року свого життя він досягає 4,5 см завдовжки. Яйця самки відкладають восени і поміщають на нижньому боці черевця, де спочатку тримаються і молоді рачки після вилуплення з яєчних оболонок. Міцно вчепившися за черевні ніжки, дитинчата сидять біля матері таким чином до першого линяння, тобто днів 10. Скинувши вперше свою оболонку, молоді рачки починають жити самостійно, хоча ще іноді можуть вдаватися до захисту матері.
Раки дуже ненажерливі і поїдають все, що їм трапиться: дрібних водяних комах і їхніх личинок, пуголовків, водяних молюсків, навіть своїх же трохи менших раків; іноді вони загризають навіть водяного шура, який ненароком потрапить до них у нору; але найулюбленіша їхня їжа — падло, яке вони всюди відшукують. Утім, раки не нехтують і рослинною їжею і поїдають, наприклад, лучину, корінці водяних рослин, моркву, гарбуз тощо. Улюбленим місцеперебуванням рака слід визнати неглибокі річки і струмки з повільною течією і мулистими берегами, в яких вони виривають собі нори, де звичайно і сидять, підстерігаючи здобич. Уночі вони більш активні, ніж удень, і виповзають навіть на сушу.
Найближчою до них морською формою є омар, хоча нещодавно поблизу Вест-Індських островів на великій глибині знайдений ще більш близький до прісноводих рак Thalmatocheles Salevca, який своїм зовнішнім виглядом дуже схожий на річкового рака і відрізняється здебільшого довгими клішнями, усадженими з внутрішнього боку безліччю дрібних зубців. Як і всі глибоководні тварини, він нічого не бачить.
Здравствуйте, ответы на ваши вопросы выглядят следующим образом:1)-А; 2)-Г; 3)-В; 4)-А; 5)-В.
<span>3) чешуя рептилий и перья птиц
===================================</span>
Усложнение колониальных форм жгутиковых наблюдается по степени дальнейшей дифференциации клеток (выполнение определенных функций).
Например, у вольвокса клетки имеют по два жгутика которые стали выполнять функцию интенсивного перекатывающего движения для всей колонии (эвглена 1).При размножении вольвоксса некоторые его клетки глубоко погружаются в тело и там выполняют функцию размножения, т.е. происходит дифференцировка клеток. У эвглены эту функцию выполняет 1 клетка. Все клетки соединены цитоплазматическими мостиками, поэтому если несколько клеток вольвокса получили питание , то питательные вещества могут "поделиться" по мостику с другими частями колонии. Поэтому в колонии вольвокса есть 2 типа клеток: вегетативные и репродуктивные, которые выполняют свои функции, у эвглены зеленой в виду более простого строения таких особенностей не наблюдается.