1 Знайомство з Сіроманцем
2 Погоня за Сіроманцем
3 В пастку
4 Він вижив
5 Нові друзі
6 Плани на подорож
7 Місто
Моя школа — рідне коло
вчителів і друзів.
Я не спізнююсь ніколи
й на відмінно вчуся.
Я люблю усі предмети,
навіть математику.
Особливо з інтернетом
я люблю займатися.
Є гуртки і кабінети,
ще й розваги різні.
Як же можна не любити
свою школу рідну
Та <span> ой </span><span> як </span><span> крикнув </span> же <span> та </span><span> козак </span><span> Сірко </span>,<span> Та </span><span> ой </span> на своїх же, гей, козаченьків:«<span> Та </span> сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,<span> Та </span> збирайтеся до хана у гості!»<span> Та </span> туман поле покриває,Гей, <span> та </span><span> Сірко </span> з Січі виїжджає.Гей, <span> та </span> ми думали, <span> та </span> ми ж думали,Що то орли <span> та </span> із Січі вилітали,—Аж то військо <span> та </span> славне запорізьке<span> Та </span> на Кримський шлях з Січі виїжджало.<span> Та </span> ми ж думали, <span> ой </span><span> та </span> ми ж думали,<span> Та </span> що сизий орел по степу літає,—Аж то <span> Сірко </span> на конику виїжджає.Гей, <span> та </span> ми ж думали, <span> ой </span><span> та </span> ми ж думали,<span> Та </span> що над степом <span> та </span> сонечко сяє,—Аж то військо <span> та </span> славне запорізьке<span> Та </span> на вороних конях у степу виграває.<span> Та </span> ми думали, <span> ой </span><span> та </span> ми ж думали,Що то місяць в степу, <span> ой </span>, зіходжає,—Аж то <span> козак </span><span> Сірко </span><span> та </span> козак же СіркоНа битому шляху та татар оступає.
<span>Людина хоч раз у житті замислюється над вічним питанням: для чого вона живе? Адже ніхто не з'являється на світ випадково — у кожного своє призначення. Хтось стане всесвітньо відомим художником і буде дарувати людям прекрасні шедеври, хтось — геніальним ученим, який рухатиме науково-технічний прогрес, хтось — лікарем, який рятуватиме людські життя... Популярні зірки й ті, чиє ім'я ніколи не прославиться, міністри і двірники, генерали і рядові, — усі щодня так чи інакше впливають на хід подій, змінюючи історію. Тому дуже важливо зрозуміти власне призначення: тільки тоді можна принести користь іншим людям і відчути справжнє щастя від того, що життя проходить недаремно.</span>