Щось дивне діється: тривога судомить душу: час не спить.
Життя тече, немов сухий пісок: недавно ранок був — настала нічка.
Книги — морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить.
Вранці прокинешся — не засміється сонце: на сонці вже перший льодок.
В саду оркестр бджолиний награє, обсівжи густо соковиту гілку
<span>Ось вона стоїть, українська хата, в якій народ наш не шукав захисту від безмірності історії, бо мав душу нелякливу й вільну, хата, з якої вийшли Тарас Шевченко і Павло Попович, сини землі нашої, що сягнули зір силою свого духу</span>
Ответ: Був собі хлопець, була в нього дівчина, гарна при-гарна, та коли вона пішла к іншову від цього хлопця, то хлопець хотів покінчити з життям, але батько його втішив, й жили вони радісно й щасливо)
Объяснение: Если шо мне 2 годика, и ваще я эт ток что придумал пока писал