Давним-давно, коли на планеті ще не було людей, владика Землі Гор закохався в царівну неба Елю. Він побачив її, коли вона проїжджала по небу на колісниці. Це була тендітна білявка з синіми очима. Вона ніби пливла по небу, даруючи свою усмішку світові. На превеликий жаль, кохання було не взаємним. Гор страждав і кожної миті хотів бачити свою кохану. Та вночі небо було темне і царівну не було видно. Тоді він вирішив, що прикрасить небо золотими і срібними ліхтариками. Він взяв ліхтарики і запустив їх в небо. Ліхтарики світилися, освітлюючи все навкруги. Тепер Гор міг бачити свою Елю і вночі.
Пройшли часи, і ліхтарики перетворилися на зорі, які світилися вночі і не гасли, ніби нагадуючи про незгасиме кохання Гора до Елі.
Пояснення:
Мені прийшло на гадку (або на думку) написати у творі, чого нас учать у школі.
Наше мовлення складається з речень, а речення зі слів.
Закінчилося дитинство, згадане не раз у минулому.