Кожна людина особисто для себе обирає, що для неї є найвищою, істинною цінністю в житті. Для когось - це, любов, сім*я, діти, а для інших - робота, гроші, розваги і таке інше.
Особисто для мене істинними цінностями в житті є те, що неможна купити за гроші, а саме: здоров*я, любов, дружба, повага людей до тебе, діти та багато іншого.
<span>Що стосується фальшивих цінностей, то тут кожен сам вирішує для себе. Я навіть не бажаю думати про фальшиві цінності, оскільки не бачу в цьому ніякого сенсу!</span>
Фентези,Пригодницькі,Жартівливі
Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті "Гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово "насіння" взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.
Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.
Українські письменники і поети використовували біблійні сюжети у своїх творах. наприклад Костенко , Шевченко. Тисни на "спасибо"
Я б хотів бути Федьком халамидником . Федько це син бідного робітника ,
хоча його батько бив його за непослухи но він мав доброту і милосердя .
Він забирав іграшки у дітей і пізніше одавав . Він був бешкетником , ну це незаважало йому бути добрим до оточуючих .Федько, відчайдушний і сміливий, не побоявся по крижинах перебратися з одного берега на інший. Толя захотів і собі похизуватися перед хлопцями. Федько не байдужий до чужого нещастя, він благородний, готовий прийти на виручку. Толя навіть не подякував Федьку за те, що той врятував його від смерті<span>
</span>
