Моя країна - Україна. Як гордовито звучить. І справді, як багато великого є й самій назві. Та й у народові, що проживає на Україні. Для кожного вона Батьківщина на якій відбулося безліч подій, що назавжди залишилися в серці та пам'яті. Наш народ славиться відчайдушністю, чирістю, силою, могутністю, величністю. Наша калинова мова та найгарніші краєвиди, якими можно любуватися хоч все життя на проліт. Можна довго обговорювати Україну та людей, що живуть в ній та поки на власні очі цього не побачиш, не зрозумієш нічого
Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку!»;
«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»
«Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»
Птахи розлітаються,
Дощик починається
Осінь наступає, листя облітає
Звірі вже ховаються
Й листям укриваються
На русском:
Птицы разлетаются,
дождик начинается
Осень наступает, листья облетают
Звери уже прячутся
И листьями укрываются
Відомий український педагог В. Сухомлинський вважав, що казки, прочитані в дитячому віці, назавжди відкладають у серці «зернятка людяності, з яких складається совість». Ви, напевно, теж помітили, що казки приносять не лише естетичне задоволення, а й змушують нас замислитися над проблемами реального життя — вибором друзів, поведінки, правильного рішення. До таких роздумів спонукала нас казка І. Франка «Фарбований Лис».Хвалькуватість та зарозумілість Лиса, його користолюбство, нечесність, хитрування, пихатість — ось риси вдачі цього казкового персонажу, які викликають, окрім сміху, ще й осуд.Літературні казки подібні до народних. Однак у літературної казки є свої особливості. Оповідь літературної казки підпорядкована авторській волі, і в цьому її головна ознака.Сюжет твору може бути досить відомий, але його тлумачення, художнє наповнення, характеристика обставин та персонажів належить автору. Читач бачить те, що відбувається, очима автора, який ділиться з нами життєвими спостереженнями. Остаточний висновок з того, що відбувалося в казці, також робить автор.<span>Ще одна особливість літературної казки — не традиційна для жанру казки мова зі сталими зворотами, а індивідуальна, авторська. В І. Франка вона витончена, барвиста і трохи іронічна, пересипана народними приказками.</span>
Соломія також виступає у творі уособленням образу непримиренного борця за волю, який заради досягнення мети готовий заплатити найвищу ціну — життя. Це й стало тією ціною, яку вона віддала за мрію про свободу та особисте щастя.Їй, можливо, набагато складніше, ніж Остапу: вона змушена не тільки покинути рідну зе-млю, а й піти на гріх подружньої зради. Хоч вона й не кохала чоловіка, однак була порядною, віруючою жінкою. Але мрія про особисте щастя й волю виявилася сильнішою.На шляху до неї ця жінка показала себе справжнім бійцем: коли тягар у пошуках порятун-ку після поранення Остапа ліг на плечі Соломії, коли вона подолала розпач після полону коха-ного й розробила план його порятунку, коли сплатила за невдачу свого плану власним життям.<span>Соломія вражає своїми рисами вдачі. Вона товариська, віддана, відчайдушна, упевнена в перемозі, жертовна.</span>
