З своїми друзями я люблю грати в шахи. Це дуже цікава гра. Грати в неї потрібно один на один. Ми любимо влаштовувати турніри з шахів. Ще я з друзями полюбляю їздити на велосипедах. Ми уявляємо що вже дорослі і кожен з нас має своє власне життя. Власне ось в такі ігри ми любимо грати.
Означальне: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, що розкинулись живим килимом навколо нього.
З'ясувальне: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, мов закликав заморських гостів.
Обставинне часу: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, як сонце зійшло з-за обрію.
Обставинне часу: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, куди летять думки та мрії.
Обставинне способу дії: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, що аж сіяє в далеку даль.
Обставинне порівняльне: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, ніби сонце спочило на галявині.
Обставинне наслідку: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, так що чари потопали в ньому.
Обставинне допустове: Зелений острів заквітчався жовтими квітками, хоч й довгий час тривав дощ.
[шчибечут'] 8б., 8зв., 3 скл.
[зустр'ічайуц'а] 13 б., 12зв., 5 скл.
[усм'іхайус'а] 9б., 10 зв., 5скл.
<span>Рі́чка (або ріка́) — природний водний потік, який витікає з джерел чи з озера, болота(рідше), має сформоване ним річище і тече під дією сили тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних опадів свого басейну. Розрізняють річки сталі й сезонні, гірські та рівнинні.</span>
У кожного народу є свої традиції. Їх історія сягає в глибину віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту.
В останні роки ми часто звертаємося до традицій, бо усвідомлюємо себе частиною великого народу з багатющими надбаннями культури. Той, хто не знає своєї культури і цурається своєї мови, не може з пошаною ставитись і до культури інших народів.
Усвідомлення своєї причетності до великого народу - є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості в світі.
Моє перше ознайомлення з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким.
Було мені років 5-6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хресного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто колядував. Тоді я вперше почув колядки. Прийшовши додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабабуся розтлумачила мені і значення слів з почутої колядки, і самого обряду.
Але найповніші враження про народних обрядах я привіз зі Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому я побував на екскурсії у цьому старовинному місті. Наша подорож була не тільки цікавою, а й пізнавальною, бо ми не просто спостерігали народні різдвяні обряди, а й брали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутньо. З тих пір я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію і культуру того чи іншого народу, я порівнюю наші звичаї з традиціями інших регіонів України та інших слов'янських народів.
<span>Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще доведеться побачити! Адже світ такий великий, життя таке дивовижне, а традиції допомагають збагатити її.</span>