бандуристы В. Перепелюк и С. Баштан, Валентин Лисенко ,Роман Гриньков, Виктор Мишалов.
ЛИЖНІ ЗМАГАННЯ
Я прокинувся рано вранці, на вулиці все було покрите сніжною ковдрою. На моєму вікні мороз намалював дивні узори. Сьогодні важливий день, нагадав я собі і почав збиратися.
І насправді, сьогодні був важливий день, день лижних змагань.
І ось я прибув до місця проведення. Тут зібралося багато народу, було дуже людно. Серед них вболівальники, родичі учасників і просто охочі поспостерігати за цим дійством.
Учасники змагань уже почали збиратися біля старту. Їх було 20 чоловік. Серед них я помітив чоловіка років тридцяти п'яти. По його обличчю можна було зрозуміти, що він налаштований на перемогу. Тут були учасники різного віку, приблизно від 14 і до 40 років. Я себе заспокоював і налаштовувався на перегони.
Нарешті почався відлік "три, два, один!", попереджувальний гудок і гонка почалася.
Я був в трійці перших, але несподівано мене з двох боків обігнали дівчина 18-19 років і якийсь чоловік. Я продовжував в тому ж темпі, але коли мене обігнала якась жінка, я вирішив, що треба прискорюватися. Раптово позаду почувся скрежет, хлопчик 14 років впав, його занесло на повороті. На мене нахлинула хвиля переживання.
І ось ми вже проїжджаємо п'яте, останнє коло. Шість учасників вибуло зі змагань, нас залишилося 14. Я йшов в першій п'ятірці, раптово всі почали прискорюватися. Я зрозумів, незабаром фініш. Мене обганяли зі всіх сторін, я не міг зосередитися, я почав прискорюватися. Їхав дуже швидко, сам від себе такого не очікуючи, я переганяв своїх суперників. Раптово пролунав гудок, я зрозумів, це гудок для переможця. Всередині мене щось неначебто вибухнуло, я був першим, цей гудок був для мене, я був переможцем. Емоції переповнювали мене, я був неймовірно радий, не очікуючи сам від себе такого, я був приємно вражений. Мене привітали, подарували медаль, квіти, мені аплодували, я був щасливий.
Такі моменти у житті незабутні. Всі ваші перемоги чи поразки це певний урок у житті. З перемогою у лижних змаганнях я зрозумів, що ніколи не треба сумніватися в своїх силах, навіть коли ти думаєш, що все скінчено.
Повість "Тіні забутих предків" — твір глибоко сокровенний, написаний вже не в руслі етнографічного реалізму, який розробляв М. Коцюбинський в ранній творчості, а етнографічного неоромантизму, оскільки письменника цікавить демонологія як образне втілення зв'язку людини зі світом природи та ірреальний складник світу реального.
Основу повісті складає історія кохання Івана та Марічки, і, здавалось би, ця історія, на перший погляд, носить цілком пасторальний характер. Але поруч з героями живуть і змагаються між собою дві іпостасі символічного світу — Любов і Смерть.
У творі зображене ідеальне кохання, яке, проходячи через життєві випробування, не втрачає своєї сили, не нищиться, не зникає, а навпаки, загартовується, Стає міцнішим, щоб поєднатися в сме-Р""і, У коханні поєднуються життя і смерть, реальність і міфічний світ. Читач може провести паралель між історією кохання Івана та Марічки і Мавки з Лукашем. І в "Лісовій пісні", і в "Тінях забутих предків" почуття героїв розгортається на тлі прекрасної природи, і музика стає тим струменем, тим поштовхом, завдяки якому кохання зароджується і міцнішає: "Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба, — співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з'являлись — не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійці по сіножатях, як смереки ростуть по горах. На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив леґінь, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека — все виливалось у пісню, легку і просту, як ті гори в їх давнім, первіснім житті".
Література, особливо якщо говорити про нашу, вітчизняну українську
літературу, має безліч героїв, які викликають інтерес і симпатію. Далеко
не завжди ці герої володіють якимись високими людськими якостями,
зовсім не обов’язково вони повинні викликати бажання наслідувати їх
приклад. Тим не менш, дуже часто такі герої опиняються улюбленими по
іншим причинам. Так сталося і зі мною. Моїм улюбленим героєм стало
головна дійова особа твору Ярослава Стельмаха під цікавою назвою
«Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» – Сергій Стеценко.
Мені
дуже сподобалося саме цей твір. Він добре розповідає про дитинство, про
пригоди хлопців у часи, коли весь світ навколо настільки цікавий і
захоплюючий і коли так хочеться дізнатися якомога більше корисної
інформації про весь цей світ. Такий стан і ставлення до життя абсолютно
нормальний, логічний і послідовний. Дитинство створено саме для того,
щоб пізнавати світ навколо, черпати з нього інформацію, вчитися думати і
робити правильні висновки щодо життя. Головна дійова особа твору веде
розповідь від першої особи, а саме це Сергій Стеценко, який пройшов дуже
захоплююче дитинство зі своїм другом Дмитром Омельчуком. Саме з цієї
причини мені і сподобався цей герой – він займався тим, чим і потрібно в
його віці. Думається, що всі ті пригоди, які сталися з ним в його
дитинстві, стали для нього в цілому надзвичайно корисними, справили
істотний вплив на його подальший розвиток і дуже допомогли в
майбутньому.
Втім,
варто відзначити, що діти, як і дорослі люди, бувають дуже різними.
Серед них зустрічаються і негідники, і ті, хто обманює, псує своїх
близьких, робить їх життя більш складним. Дуже багато серед людей і
брехунів. Якби головний герой твору був таким, він ніколи і ні за що б
мені не сподобався. Але він таким, звичайно, ніколи не був. Навпаки,
Сергій був чесною і відкритою людиною, він не боявся визнавати
реальність і вже точно нікого сильно не обманював. Крім того, йому та
його другові Дмитру також було притаманна й інша надзвичайно важлива
якість – вони були людьми дуже сміливими. В кінці твору, коли виник
ризик утоплення того, хто розігрував їх і хотів налякати, вони зовсім не
зникли де б то не було, вони сміливо кинулися йому на допомогу, тим
самим практично врятували його життя. Сміливі люди завжди викликають
симпатію, а тому це теж можна записувати в переваги Сергію.
У кожному літературному творі можна виділити певних людей, які
викликають симпатію й інтерес. Але серед всіх їх найбільш улюбленим мною
героєм є Сергій Стеценко. Він володіє безліччю корисних людських
якостей, а тому й викликає таке приємне ставлення
Помогi канешня тiбе ти же украiнец