«Чтобы сделать из людей хороших граждан, им следует дать возможность проявить свои права граждан и исполнять свои обязанности граждан». гражданами своих политических прав. Смысл данного высказывания состоит в том, что для появления в стране законопослушных граждан государству необходимо создавать такие законы, которые бы способствовали реализации ими своих политических прав, соответствовали бы демократическим нормам, принятым в обществе. Я абсолютно согласна с мнением автора. Гражданин – это индивид, связанный с государством взаимной ответственностью. Взаимная ответственность означает то, что и государство и гражданин имеют в отношении друг друга права и обязанности. Обе стороны заинтересованы в исполнении этих обязанностей, так как им от этого идет взаимная выгода. Так, государство заинтересовано в появлении в стране граждан с высокой правовой культурой, которые бы подчинялись законам данного государства, потому что тогда будет проще осуществлять государственную власть. Самым приемлемым для таких законов политическим режимом, конечно же, является демократия. При демократии у народа есть право избирать и быть избранным в органы государственной власти. Также существует право свободно выражать свое мнение, вследствие чего получается множество различных мнений – плюрализм. Примером, аргументирующим данное высказывание, может являться ситуация в России к 1905 году. Тогда граждане не имели никаких политических прав, что и стало одной из причин волнений, вылившихся в Первую русскую революцию. И после выпуска «Манифеста 17 октября», который даровал населению политические и гражданские права, беспорядки в стране, хоть и ненадолго, но прекратились. Также, примером является современная Россия. Законы нашей страны закрепляют политические права, которые граждане успешно реализуют, и политические обязанности, которые исполняются большинством населения, и это показывает, что уровень политической культуры достаточно высок. <span>Таким образом, можно сделать вывод, что для того, чтобы граждане выполняли законы своего государства, оно должно создать такие законы, которые соответствовали бы принципам демократического государства.</span>
Ду фу (справжнє ім’я — Ду Шаолін; 712—770) — китайський поет. Онук поета Ду Шень-яня. Ду Фу походив зі стародавнього роду. Народився у збіднілій на той час сім’ї провінційного урядовця невисокого рангу. Майбутній поет рано втратив батьків, його виховала тітонька Пей. Вона оточила хлопця турботою і любов’ю, дбаючи про нього, як про рідного сина. Свій перший вірш написав у 7 років і його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб за сімейною традицією отримати посаду державного службовця, проте службовцем не став. Тренажер - "Убийца" позвоночных грыж в г. Львов! У 20-35 років багато подорожував Китаєм, вів розгульне життя. У 741 р. прибув до столиці імперії Чан’ань. Там мешкав майже 10 років, отримав при дворі незначну посаду. Під час бунту Ань Лушаня втік зі столиці разом із почетом імператора, а його родина залишилась у Чан’ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув’язнений бунтівниками та пробув у полоні 2 роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора і у 757 р. він став радником молодого імператора Суцзуна і навіть отримав привілей критикувати імператора, але як тільки Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув’язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що він дійсно вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано й імператор навіть пробачив поетову зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте у 759 р. Ду Фу пішов зі служби та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Янцзи. Смерть спіткала поета 770 року, коли він на човні спускався річкою. У 770 році Ду Фу у віці 59 років помер у злиднях. Ду Фу був знайомий з іншим китайським поетом Лі Бо. Разом вони написали багато поезій, у них є вірші, присвячені один одному.