Я лично хотела бы со всей семьей и животными жить в Испании, это очень крутое место, там горки, состезания, отели лучше всех, шоколадный фонтан, радость... Портавинтура с атракционнами и т.д. Можно сказать Испания самая лучшая страна в мире!!!
Людина сама створює власне життя — з реального та мрії, із бажаного та випадкового. Це її спілкування з навколишнім: або бажання бути таким, як усі, або сліпе підпорядкування законам буття та суспільства, або сміливість стати "білою вороною", знайти свій шлях. Це модель власного життя — обрання заняття, погляд на майбутню сім'ю, навіть омріяний образ коханого. Саме від тебе залежить чудовий, неповторний візерунок мозаїки твого життя. Вічність та яскравість його кольорів. Вузлики на зворотному боці. Можна вибирати журавля у небі, невагомість і тепло сонячного проміння, а можна — синичку в руці, відчутну коштовність золота й мідяків у жменьці.
Але найголовніше, на мою думку, — це дар розуміти інших: не заздрити, принижуючи інших, підганяючи високе під свій ранжир. Тоді, може, й ти колись почуєш дивну мелодію, піднімешся над землею і відчуєш себе хоч на годину чарівником.
Маленьке село Каперна, де все знають один про одного, де звикли до буденності й розважають себе пустими балачками та байками, де діти змалку лаються, бо не уявляють інших відносин, де навіть на море дивляться просто як на місце для заробітку.
Усі, звичайно, дають хліба й сірників у борг жінці, що опинилася у скрутному становищі, але ніхто не подасть руку допомоги, не захистить від німих докорів, від глузливої пропозиції шинкаря Менерса, що зазіхнув на єдине багатство жінки — її любов до чоловіка.
Із смертю дружини світ для Лонгрена стає темнішим і душним, бо з нього підуть ще улюблена робота й кораблі. Може, тому й обрав він таку справу — робити "морські" іграшки, що це було якоюсь хвірткою у минуле, якимось відблиском колишнього щастя?
Він не подасть руку дружби селянам, нічого не візьме у цьому суспільстві, навіть дрібниці — і це дратуватиме. Але й не підніме руку помсти — це просто не зрозуміють як слід. Навіть те, що він, дивлячись у бурю на свого кривдника, що відпливає у човні без весел, не кричав, не лаявся, а просто мовчав, — теж поставлять йому в провину. Серед лінивих, сонних душею і тому жорстоких людей важко бути іншим, але в тому й сила й краса справжньої людини, щоб не стати таким, як вони.
Хто б з них знав, що Лонгрен переживатиме цей випадок з Менерсом, свою усвідомлену пасивність тоді, на причалі, не спатиме ніч! Мешканцям Каперни не зрозуміти, як вичавлює він із себе ті краплини жорстокості, що примусили зробити "чорну іграшку"...
їм не зрозуміти також ту силу добра й мудрості, що не дозволить відняти у дитини іграшку-мрію, казку про чарівний корабль: "Щодо пурпурових вітрил Думай, як я: будуть тобі пурпурові вітрила". До речі, сам колір вітрил у мешканців Каперни втратить свій світанковий відблиск, перетворившись на грубий червоний, як їхні прості, брутальні історії, п'яні співи і повна неспроможність до вигадок...
Мабуть, сама доля за всі випробування повинна винагородити Ассоль пославши їй назустріч Грея...
Щирий та рішучий хлопець, що не може спокійно дивитись, як на полотні відомого майстра стирчать цвяхи з рук розп'ятого Христа і ллється кров, який не пошкодує для Щастя служниці власної скарбнички, а, побачивши у домашній бібліотеці картину з кораблем у бурхливому морі, закохається у море одразу й назавжди. Шляхетний юнак, який на крилах високої мрії здолає всі перешкоди, заслужить повагу капітана й розуміння матері, навчить її не тільки боятися за нього, але й чекати на нього й молитися за свого сина-мандрівника. Капітан-романтик, що вибирає вантаж на свій "Секрет" не за вигідний фрахт, а за його відповідність живій уяві.
Саме він, почувши незвичайну історію про дівчину і зрозумівши, що за люди оточують її в Каперні, ні на мить не вагатиметься, що Ассоль повинна одружитися саме так, як колись напророкував старий мандрівник. Може, тому він не торгується у крамниці, купуючи шовк на нові дивовижні вітрила, що те почуття, яке зростає в ньому, не має ціни? Саме тому "всі ці дні він був на тій щасливій висоті духовного зору", що поєднала його чудо з душею музики і привела на корабль оркестр вуличних музик, які змушують плакати прості серця і звучати кращі струни у душі кожної людини.
Грей зрозумів "одну нехитру істину. Вона в тому, щоб робити так звані дива своїми руками. Коли для людини головне — отримати дорогий п'ятак, легко дати цей п'ятак, але, коли душа приховує зернятко полум'яної рослини, — дива, зроби їй це диво, якщо ти в змозі".
Треба зрозуміти, що є "дива на землі: посмішка, веселість, прощення та вчасно мовлене, потрібне слово. Володіти цим — значить володіти всім".
Нехай сяють пурпурові вітрила над нервовою метушнею, похмурою тривогою та злобним переляком мешканців Каперни, над лементуванням чоловіків і зміїним шипінням їхніх жінок — вони навічно залишаться внизу, у старому смітті буденності, багнюці обмеженості. Мрія підніма Ассоль, як на крилах, на палубу чарівного "Секрета", всю у виблисках пурпурових вітрил і сонячних зайчиків, схожу на небесний сад. Очі, що вперше
Эта народная история - о хорошей девочке, которая жила во времена
Династии Сун около тысячи лет назад. Девочка была не только бедной, но и
хромой. Вдобавок ко всему, она потеряла родителей в раннем возрасте, и
поэтому, чтобы выжить, была вынуждена просить подаяние у сельских
жителей.
На краю деревни протекала река, которую сельские жители
должны были переходить вброд, когда собирали дрова или обрабатывали
землю на другой стороне реки. В дождливые сезоны, река часто была
непроходима. Сельские жители привыкли к этой проблеме, но у маленькой
девочки было другое мнение.
Каждый день, она собирала камни и
складывала их на берегу реки. Она сказала, что хотела бы помочь
построить каменный мост, чтобы людям было легче переходить реку. Сначала
взрослые смеялись над ее идеей.
Но когда с течением
времени, они увидели, что груда камней выросла, они изменили свое
мнение. Местные жители присоединились к маленькой девочке и стали ей
помогать сбирать камни.
Вскоре груда камней на берегу реки
стала очень большой, и сельские жители пригласили строителя. Маленькая
девочка помогала строить мост, тратя на это все свое время.
Как
раз тогда, когда мост должны были закончить, произошел несчастный
случай, и маленькая девочка была серьезно ранена. Она выжила, но
потеряла зрение на оба глаза. Несмотря на это, она продолжала помогать,
как могла, а сельские жители вздыхали о несправедливости небес к хорошей
девочке.
Когда сельские жители праздновали завершение строительства
моста, им всем было жаль хорошую девочку - бедную, хромую, и слепую –
вдохновившую их на строительство. Как бы то ни было, маленькая девочка
не грустила о себе. Она широко улыбалась, испытывая искреннее счастье за
сельских жителей.
Внезапно пришла гроза, как будто бы смыть всю пыль
с нового моста. За раскатами грома последовали вспышки молнии, и люди
были потрясены, когда обнаружили, что хорошая маленькая девочка умерла в
результате удара молнии. Они не могли понять, почему небеса были
настолько жестоки к хорошей девочке.
Случилось так, что мимо проезжал
всеми уважаемый императорский Судья Бао Чжэн. Сельские жители
остановили Бао и рассказали ему историю о хорошей девочке. Они спросили
его, почему небеса были настолько несправедливы? Судья Бао не смог
ответить. Опечаленный историей, он написал следующие слова «Не делай
зла, не делай добра».
Накануне ночью, у Императора родился сын.
Ребенок плакал, и никто не знал, что делать. Император пригласил судью
на частную встречу. Бао осмотрел новорожденного и поразился его здоровой
коже. Взяв ручку новорожденного, Бао был поражен, увидя на ней слова
«Не делай зла, не делай добра» - точные слова, которые он написал,
услышав историю о маленькой девочки. Его лицо стало взволнованным. Он
попробовал поспешно стереть слова с руки новорожденного, и они
немедленно исчезли.
Увидев, что родовая отметка исчезла с ручки сына,
Император расстроился и испугался, что Бао стер счастливый знак его
сына. Тогда Бао рассказал Императору историю маленькой девочки, и о
написании тех точных слов, из-за которых он чувствовал себя неловко.
Император был озадачен, и приказывал, чтобы Бао искал объяснения в
загробном мире (аде).
С помощью шамана, Судья Бао попал в загробный
мир. Король загробного мира рассказал ему правду. Душа той маленькой
деревенской девочки совершила большие грехи, и Боги устроили так, чтобы
она погасила свою карму в трех жизнях: первая жизнь - бедная, одинокая и
хромая; вторая жизнь - слепая; и третья – смерть от удара молнии.
Девочка родилась хромой и бедной, но она была так добра к другим, что
Боги решили сократить время расплаты за свои грехи в две жизни. Таким
образом, ее сделали слепой. Несмотря на это, маленькая девочка не
жаловалась, и продолжала думать сначала о других. Боги тогда сократили
ее время расплаты до одной жизни, и в результате она была поражена
молнией. Король загробного мира спросил Судью Бао: «Не думаете Вы, что
хорошо погасить карму трех жизней в одной?» Теперь эта душа накопила
достаточно добродетели, чтобы переродиться в принца.
<span>Судье Бао,
работа которого должна обеспечить правосудие для людей, теперь показали
новый смысл правосудия, который он до этого не знал. В одном он был
уверен: Он сможет дать Императору хорошее объяснение.</span>