<span>ми маємо цінувати своїх рідних, а особливо свою маму, тому що це найближча у світі людина і її любов найсвятіша. вона ніколи не покине свою дитину у біді і нікому не дасть її образити. з перших наших днів життя мама присвячує себе, свої мрії і надії, своє дозвілля і турботи, нам, і так важко іноді спостерігати за тим, як виросши ми забуваємо про свою неньку, про ту, якій ми забов"язані всим. мама вчить нас усьому, дає поради, але іноді ми не прислухаємось до них, а потім жалкуємо. тому, цінуйте кожну краплинку маминої любові : вона свята; кожен промінчик її ніжності і доброти: вони найтепліші.</span>
Проїздний квиток, тиждневе навантаження, альпіністське спорядження, парламентська бібліотека, аспірантський звіт, серцева діяльність, констрактуючий колір, депутатський мандат, журналістське розслідування, очищуюча споруда, дилетантський погляд.
Який чарівний ліс восени! Під ногами ще зеленіє соковита трава, а навкруги все вражає барвами. Листя жовтіє, червоніє, багряніє. Дарує осінній ліс відвідувачам і свої плоди. Збирають мандрівники в лісі ягоди та гриби. Як же вражають кожного з них яскравість та прохолода осіннього лісу! Осінь - найкращий час для прогулянок за містом
Подробнее - на Znanija.com -
znanija.com/task/17827600#readmore
теп. час- Гортаючи книгу я побачила цікаву картину
мин.час.-В школі я перелістувала цікавий журнал
теп.час.- На свято ми співаємо пісню
мин.час-В дітсадочку ми співали пісеньку
У кожного своя сім"я, у кожного своя родина. Розкажу Вам казку я про Вітрюгана і його сина. Маленький хлопчик-вітерець, такий легенький, свіжий. Завжди тихо літає десь або вдома читає книги. Хороший син і тут без мови, подобається дуже всім. Вітрюган-тато задоволений гарним хлопчиком своїм. Та якось вітерець літав, цікавився усім навколо. Схаменувся - заблукав! "Ну як вернутися додому?" Тут тато вітер розійшовся, почав шукати вітерця. "Ну скоріше б він знайшовся!", і полились лихі слівця. Шумлять дерева, ліс аж виє. І сонечко пішло у дім. То тато-вітер шаленіє. Шукає сина свого скрізь. Ну й довгенько він буянив поки десь в чужім краю, у зеленім, квітучім саді знайшов кровиночку свою. Тож тепер коли вітрище сильний-сильний б"є в вікно. Люди знають чого він свище- <span>шукає сина знов свого! </span>