На сохранившемся полированном основании, на гранитном пьедестале установлена бронзовая скульптура адмирала. Памятник сооружён в полный рост, гордо поднятая голова немного повёрнута влево, взгляд устремлён в сторону города. Одет в адмиральский мундир с эполетами, на голове — фуражка, на боку — палаш на перевязи. Левая рука заложена за спину, в правой — зрительная труба.На лицевой стороне памятника — бронзовое знамя, ниже — текст приказа об атаке противника. На тыльной стороне — бронзовый картуш с текстом: «Слава русскому флоту» — в обрамлении воинских атрибутов. А выше в лавровом венке — надпись о смертельном ранении адмирала 28 июня 1855 года на Малаховом кургане (Корниловском бастионе).В нижней части постамента расположены многофигурные рельефы, сюжеты которых воспроизводят эпизоды боевой жизни Павла Сергеевича Нахимова: «Синопское сражение», «На 4-м бастионе» и «Беседа Нахимова с матросами». Лица передают силу духа русских воинов и решимость драться до последнего, выражают искреннюю любовь к начальнику и флотоводцу.<span>Общая высота памятника — 12,5 метра, фигуры — 5,33 метра.</span>
Мова належить до так званих вторинних систем. Вона iснує не сама по собi, а в людському суспiльствi, похiдним вiд якого вона є. Водночас мова – один iз факторiв самоорганiзацiї суспiльства i невiд'ємна ознака таких спiльнот, як рiд, плем'я, народнiсть, нацiя.2. Мова iснує у свiдомостi членiв суспiльства, реалiзується в процесах мовлення i "консервується" в результатах цього мовлення (у сказаному, написаному). Тому доля мови залежить вiд кожного з мовцiв.3. З матерiального погляду в мовi, що реалiзується в мовленнi, немає нiчого, крiм звукiв, якi комбiнуються у слова, речення тощо. За цими комбiнацiями скривається величезний свiт значень – фонетичних, лексичних, граматичних, стилiстичних. Саме в них вiдображенi знання народу– носiя мови – про свiт, його структуру, ставлення людей до нього. "Мова народу – це його дух, i дух народу – це його мова" (В. фон Гумбольдт). У нiй акумулюється духовна енергiя народу. Вона є головною ознакою i символом нацiї.4. Через мову ми пiзнаємо свiт. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає свiт безпосередньо, "таким, як вiн є". Насправдi наше сприйняття свiту вiдбувається крiзь призму нашої мови. "Світ просіється крізь сито слів" (К. Кравс).Пiдкреслимо, що в кожного народу "мовна картина свiту" – своя, неповторна. Найпростiший приклад: ми в природi чуємо тiльки тi звуки, якi є в нашiй мовi (р-р-р, ш-ш-ш, ку-ку, ку-ку-рi-ку, гав-гав, няв, дзень, хрусь, хляп тощо). В iнших народiв цi звуконаслiдування звучать зовсiм iнакше.Весь свiт ми "розчленовуємо" i "сортуємо" так, як це змушує нас робити структура нашої мови, у якiй зафiксовано досвiд усiх попереднiх поколiнь рiзних епох. Тому зникнення будь-якої мови – це незамiнима втрата, яка збiднює людство в цiлому.<span>Мова – засiб самопiзнання народу, форма iснування надбудови в усiх її виявах. "Мова – дім духу" (М. Гайдеггер).</span>
Вона розумніша, ніж її сестра.
Потім - прислівник
він - займенник
танцював - дієслово
зі - прийменник
схожою - прикметник
на - прийменник
гречанку - іменник
дівчиною - іменник
з - прийменник
довгими - прикметник
косами - іменник
у - прийменник
білій - прикметник
сукні - іменник
на - прийменник
високих - прикметник
підборах - іменник
Н тридцять три
Р тридцяти трьох
Д тридцяти трьом
Зн тридцять три
Ор тридцяти трьома
М на тридцяти трьох
Н шістдесят сім
Р шестидесяти семи
Д шестидесяти семи
Зн шістдесят сім
Ор шістедесятьма сьоми
М на шістидесяти семи
