1. Тире треба поставити в реченні (окремі розділові знаки пропущено) А У лісі не було нічого ані грибів, ані ягід, ані черешень.
1. Тире треба поставити в реченні (окремі розділові знаки пропущено)
А У лісі не було нічого ані грибів, ані ягід, ані черешень. Б І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними. В На річці, улісі, на полі усюди німо, тихо. Г За війну страшніші деякі речі боягузтво, зрадництво, егоїзм.
2. Перебудуйте подане речення (розділові знаки пропущено) так, щоб у ньому ставилися двокрапка й тире. Розставте розділові знаки.
Автотраси звідси йдуть скрізь на схід і захід на південь й північ.
1. Тире треба поставити в реченні: В) На річці, у лісі, на полі — усюди німо, тихо. (тире між підметом і присудком) 2. Автотраси звідси йдуть скрізь: на схід, на захід, на південь і північ. На захід і схід, на південь і північ — скрізь автотраси звідси йдуть
- Чому ти кажеш рано? - Тому що, рано ще про таке думати тобі. ти спочатку вирости, а потім мрій собі. <span>- На мою думку, мріяти можна завжди і це моя мета. Треба завжди мати певну мету у своему житті.</span>
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа. Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, допоможе людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло. В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч: А пісня - це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша — Чим глибше пісня, тим ясніш душа. Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
Іменик_це частина мови яка відповідає на питання хто ? що? і оначає предмет Прикметник -це частина мови яка відповідає на питання яка ? яке? які ? яким? який?Котрий котра? котре і виражає ознаку придета <span>Займенник —частина яка вказує на предмети, ознаки або\кіфлькість , але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, який? чий? котрий? скільки?.</span> Числ́івник — частина мови, яка позначає кількість предметів або їхній порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? Прийме́нник — службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами у реченні.
На мою думку, виховання особистості – є одним із найважливіших етапів її формування. Усі необхідні якості, що супроводжують людину у житті, закладаються ще в дитинстві. Тому батьківська любов і підтримка, порада і мудре слово, і просто гарний приклад для наслідування – це найкращі чинники для становлення особистості. Згодом, будучи дорослою, особа може чітко поставити собі за мету – впевнено йти до своїх цілей.
По-перше, повертаючись до думки про виховання особистості, варто говорити про важливість батьківського повчання. Адже ставлення батьків до дитини й стосунки між близькими як щабель до саморозвитку.
По-друге, кожна дитина має бути гордістю для своїх батьків. І тоді у будь-якому віці сформована особистість матиме сили й натхнення в усіх своїх починаннях.
Отже, у вихованні особистості завжди мають переважати такі людські якості, як любов, підтримка і порада рідних. Дитина повинна бути гордістю для батьків та відчувати в них опору. Маючи таке підґрунтя, особа обов’язково буде успішною, а загальнолюдські цінності ставитиме вище за інші.