1. Думка , про яку людина не хоче говорити в голос .
2. Людина шукає , де краще.
3. Вирішувати або пояснювати заплутану ситуацію , тощо.
Природа це наше життя!Тому що мы вдихаемо повитрям та емо овощи та фрукти .А це все природа!Ии потрибно берехти! Це як: не виревати квиты не топтатися по ним! Бережить природу!
Думаю тебе понравилось!
Щоб бути щасливим, треба чогось хотіти, чогось добиватися, а головне ніколи не втрачати мрію! Але цього не достатньо у нашому світі... Крім цього треба ще й стати успішним, зробити велику ( або маленьку) сім'ю, досягти всього чого б тільки було можно, але багатьом на це бракує сил... А щоб сил вистачило, треба хоч інколи відпочивати, спілкуватися з природою й насолоджуватися співами птахів... Можно ще багато сказати на цю тему але на це не вистачить уроку.
Слово – це сила. Слово – це зброя. Могутність слів вражає. Ними можна серйозно ранити або ж «подарувати путівку в Щастя». Слова – це реалізація наших думок. А думки матеріалізуються, тому варто позитивно мислити. Слово – це чарівність, слово – це могутність
. Наша мова, слова, якими ми послуговуємось здатні бути різними. Нерідко трапляється й таке, що людина не є дуже привабливою, але як тільки вона починає говорити, то Вам хочеться її слухати, Вам цікаво, Ви більше не звертаєте увагу на зовнішність, а якщо й звертаєте, то починаєте віднаходити позитивні риси, Ви починаєте помічати те, що раніше не помічали. Хіба ж це не прекрасно? Ми – це наші думки, ми – це наші розмови і дії. Буває й інше: людина приваблива, словниковий запас не багатий, але її думки здатні зачарувати. Такій людині варто більше працювати над собою. Але все ж ми розуміємо, що внутрішній стержень є – це вже багато значить. Якими ви бажаєте бути, чарівними, могутніми чи слабкими та кволими? Краса і сила починаються з середини, тому думайте про, що говорите і говоріть те, що думаєте!
<span>Одного разу я побачив мале<span> </span></span><span>цуценя</span><span>, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшов ближче і побачив червоний ошийник у ньго на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяв Плямка на руки і відніс додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимив його і витер - він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий друг.</span>
