Пропоную скласти такий протокол:
ПРОТОКОЛ
засідання шкільного активу
Запорізької гімназії No 541
No 2 від 12.01.17
Присутні: 18 членів шкільного активу, педагог-організатор.
Голова засідання - Петренко Ф. К.
Секретар - Яремчук Г. В.
Порядок денний:
Про роботу членів активу у II семестрі (доповідач Жученко О. О.).
Про підготовку до свят "Святий Валентин" та"Королева весни" (доповідач Чумак А. А.).
СЛУХАЛИ:
Президента школи Заплюйсвічку О. О. , яка відзначила позитивні стторони роботи членів ативу протягом 1 семестру. Подякувла найбільш активним членам активу. Доповіла про великий обсяг роботи, очікуваний у II семестрі.
ВИСТУПИЛИ:
Федоров П. С., який запропонував ввести день самоврядування.
Петров П. Р., який запропонував створити шкільне радіо.
УХВАЛИЛИ:
Підтримати пропозицію щодо створення шкільного радіо.
Доручити членам активу зайнятися організацією дня самоврядування.
Голова засідання (підпис) Петренко Ф. К.
Секретар (підпис) Яремчук Г. В.
Напевне, людина не вижила б, якби в неї не було родини і друзів, адже
просто неможливо бути самому. У школі, на роботі, просто на вулиці нам
буває необхідна допомога друга. Дружба — не просто слово, здатність бути
близьким із нерідною тобі людиною відрізняє людей від тварин.
Справжній друг ніколи не
зрадить, прийде на допомогу в
будь-якій ситуації, захистить,
якщо треба, підтримає, коли ти
сподіватимешся на його
підтримку. Він буде ділитися з
тобою і добрим, і поганим, буде
спілкуватися з тобою, навіть
якщо трапиться розлучитися
дуже надовго. Часто друзі
стають настільки близькими,
що краще буде назвати їх
побратимами, навіть братами.
Але пам’ятаймо, що друзі так само
потребують нашої підтримки, як і ми
їхньої. Не можна забувати про друга,
ставити свої інтереси вище за його,
сперечатися з другом через дурниці.
Із другом слід поводитись так, як сам
хотів би, щоб він поводився із тобою.
Лимончик,помідорчик, апельсинчик, бананчик, яблучко, бурячок,картопелька,цибулька
Ще з давніх-давен церква вважалася символом духовного життя народу. Адже саме тут ми можемо побути наодинці з Богом, поділитися своїм горем, радістю, висповідати й очистити душу. Божий храм – це місце, де охрещують нове життя та відспівують померлих. На будівництво церкви завжди виділялися значні кошти, тому не дивно, що її називають еталоном серед об’єктів архітектури. Велич і розкіш соборів, особливо православних, справді вражає. Не винятком стала й перлина українського бароко – Андріївська церква. Андріївська церква, названа в честь апостола Андрія Первозванного, красується на пагорбі одного з найстаріших і найдивовижніших районів Києва – Подолі. Вона, безумовно, є вершиною творчості Бартоломео Растреллі. Живописність, розкіш декору, позолота – всі ці риси увібрала в себе велична споруда. Церква вражає виразністю та яскравістю, ніби її намалювали на тлі неба. Міцні стіни розташовані на стилобаті – основі комплексу церкви. Висота храму близько п’ятдесяти метрів. Інтер’єр виконано за допомогою різних видів мистецтва: архітектури, живопису, ліплення, а пишним декором оздоблено і вікна, і двері. Із зовнішньої тераси навколо споруди можна помилуватися мальовничими краєвидами. У мою пам’ять образ Андріївської церкви врізався після перегляду вічної кінокласики «За двома зайцями». Пам’ятаєте, як Голохвастов підіймався чавунними чорними сходами? А граків, які здійнялися хмарою, коли задзвонили дзвони? І все б добре, та дзвонів тут ніколи не було. А все через легенду. Кажуть, що під храмом затаїлося підземне море, яке розбудити зможе тільки гучний дзвін. І тоді течію вже не зупинити. Тому не варто ворушити минуле й перевіряти справжність таких давніх легенд. Сьогодні ж Андріївська церква – справжня окраса Андріївського узвозу.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/tvir-opis-andriyivskoyi-tserkvi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
<span><span>Продзвенів</span><span>дзвінок</span><span>останній,</span>
<span>Настають</span><span>літа</span><span>дні.</span>
<span>Чекаючи</span><span>відпочинок</span><span>літній,</span>
<span>Дуже</span><span>радіємо</span><span>ми.</span>
<span>Вабить</span><span>в</span><span>поле</span><span>свіжий</span><span>вітер,</span>
<span>Дзвінко</span><span>соловей</span><span>співає.</span>
<span>Запустили</span><span>змія</span><span>діти,</span>
<span>Вітер</span><span>вдаль</span><span>його</span><span>несе.</span>
<span>Звиваючись</span><span>і</span><span>виблискуючи,</span>
<span>За</span><span>камінню</span><span>біжить</span><span>річка,</span>
<span>Дзвінким</span><span>шумом</span><span>заповнюючи</span>
<span>Довколишні</span><span>луги.</span>
<span>Будинки</span><span>зовсім не</span><span>сидиться</span><span>:</span>
<span>До сонця</span><span>хочеться</span><span>бігти,</span>
<span>Влітку</span><span>вдосталь</span><span>насолодитися</span><span>,</span>
<span>Стрибати</span><span>, плавати</span><span>і грати</span><span>!</span>
Татьяна Николюк <span>2007</span>
<span>(Я</span><span>закінчила перший</span><span>клас)</span></span>