Ну о книге напиши. Или о чем-то важном для тебя.
<span> Автор застосовує у вірші вільне римування, майже повністю відмовляючись від заміни ямбічних строф хореїчними.
</span>За місцем наголосів у словах, що римуються, розрізняють рими:
- чоловічі (наголос на останньому складі: на чужині — мені);
- жіночі (наголос на передостанньому складі: <span>Я жить в Україні, чи ні. </span>Мене в снігу на чужині );
- внутрішнє римування (в середені рядка: <span>На нашій славній Україні, </span>
На нашій — не своїй землі).
За характером розташування рим у віршованому творі:
- суміжні римуються перший і другий рядок та третій з четвертим (аабб)(<span>В неволі виріс між чужими, </span>
<span>І, неоплаканий своїми, </span>
<span>В неволі, плачучи, умру, </span>
І все з собою заберу);
- перехресне римування, коли перший рядок римується з тертім, а другий — з четвертим (абаб)(<span>Мені однаково, чи буду </span>
<span>Я жить в Україні, чи ні. </span>
<span>Чи хто згадає, чи забуде </span>
<span>Мене в снігу на чужині);</span>
План:
1) " Я сам не дамся".
2)"Джигит, Джигит урус!"
3)"Прошла про Жилина слава что он мастер был".
4)"Надо бежать!"
5)"Не годится товарища бросать".
6)Жилин собрался с последней силы.
(Это сравнение. Ребята зачитывают из повести сравнения.)
молния -точно отразившись в зеркале, как будто кто чиркнул по небу спичкой
даль - мигала бледным светом, как веками
дождь -он (дождь) и рогожа как будто поняли друг друга, заговорили о чём-то быстро, весело и препротивно, как две сороки
<span>туча -Чёрные лохмотья слева уже поднимались кверху, и одно из них, грубое, неуклюжее, похожее на лапу с пальцами, тянулось к луне.</span>
Когда писался рассказ герасим и Муму было крепостное право.Барыня в этом рассказе была властная своевольная.Она думала что в праве распоряжаться чужими судьбами.Жил у барыни один крепостной.Звали его Герасим,мужчина двенадцати вершков роста,богатырского телосложения,но глухонемой от рождения.Работал он за четверых.Жил Герасим в каморке, которая запиралась на ключ.Он не любил, чтобы к нему ходили.Многие боялись Герасима, но в тоже время и уважали.Автор сочувствовал герою, потому что он не мог высказать его чувства и мысли.
Однажды Герасим нашёл небольшого щенка у берега.Он принёс его домой.Накормил, напиоил,всю ночь возился с ним.В один летний день Муму лежала в полисаднике.Барыня увидела и позвала её к себе,но Муму боялась её и не понимала.Она хотела защититься и оскалила зубы.Барыня приказала избавиться от собаки.Герасим не мог поспорить с ней он всего лишь прислуга.Герой утопил Муму и лишившийся всего, что любил, ушёл в деревню.Это был поступок смелого и решительного человека.
Я очень сочувствую Герасиму лишившийся всего он продолжал жить, как будто ничего и не было
Мне 5 поставили