Осінній - 3 склади, 3 гол., 4 пригол., 7 б., 6 зв. [ о с і н: і й]
о [о] - гол., ненаголош.
с [c` ]- пригол. м*який, гл.
і [і ] - гол., наголош
н[н`: ] - приг., м*який., дзв.
і[і ] - гол., ненаголош.
й [й` ] - пригол. , м*який
<span>Снідання - 3 склади, 3 голосн., 5 пригол., 8 б., 7 зв. [с н` і д а н`: й а]
</span>с[с] - пригол., тв., глух.
н[н`] - пригол, м*який, дзв.
і[і] - голосн., ненагол.
д[д] - пригол., тв., дзв.
а[а`] - голосн., наголош.
н[н`:] - пригол., м*який, дзв.
й[й] - пригол, м*який, дзв.
а[а] - голосн., ненаголош
<span>Це твір Володимира Малика </span>"Чорний вершник".
Твір на тему 'Моя кімната'
Моя кімната невелика, але дуже затишна. Мені дуже приємно і зручно тут, бо є все, що мені необхідно. Кімната квадратної форми, дуже світла, тому що велике вікно виходить на південь.
Перед вікном стоїть тасьмовий стіл з настільною лампою, поряд з нею — підставка для ручок і олівців. У шухлядах столу я зберігаю зошити та інші шкільні речі. Біля столу — стілець, на якому я сиджу, коли роблю домашнє завдання.
Коло правої стіни поряд зі столом — книжкові полиці з моїми улюбленими книжками і шкільними підручниками. Далі — шафа для одягу.
З іншого боку вікна розташований мій спортивний куточок — шведська стінка, поперечина, на якій можна підтягуватися, щоб тренувати руки, а також шкіряна боксерська "груша". Тут я роблю ранкову зарядку.
Біля цієї ж стіни стоїть моє ліжко, точніше, розкладений диван. Коли до мене приходять друзі, його можна скласти, щоб зручно було сидіти. На стіні над диваном висить невеличкий килим. Постільна білизна зберігається в комоді, що стоїть у кутку. На комоді сидять мої пухнасті м'які друзі: ведмедик, заєць та собака з одним вухом. На стіні над комодом — кілька моїх малюнків.
На підлозі лежить килим сіро-зеленого кольору. Шпалери на стінах кімнати світло-зелені, меблі зі світлого дерева. Ось такий у мене в кімнаті інтер'єр.
У нас була прекрасна, благородна ідея - провести під свинарником метро.
Це мало бути сюрпризом. Перша лінія метро у Васюківці! Станція "Клуня" -
станція "Крива груша". Три копійки в один кінець. Родичі - безплатно. З
учительки арифметики - п'ять копійок.
Ми вже підкопалися майже
до половини свинарника, і раптом - непередбачена катастрофа! - клята
льоха Манюня провалилася в наше метро. Провалитися вона зуміла, а от
вилізти - дзуськи! І зняла такий вереск, що причовгав дід. Ну і...
Гірко
зітхаючи, ми засипаємо метро. Раз у раз злодійкувато озираємося - чи не
заскочить нас зненацька дід, щоб нам'яти вуха. Хоч і обіцяв він, що не
чіпатиме, поки не кінчимо, але хто його зна... Ви б почули, як він
лаявся, коли витягав льоху! Ох і лаявся! І де він отих слів набрався?
(Всеволод Нестайко. "Тореадори з Васюківки")