Окрім легенд, є дані наукові теорії, складніші теорем. описуючи переяславську раду, літописці вказують на нехіть багатьох українців, зокрема киян, до союзу з москвою, що різко суперечить російським державницьким стереотипам. микола, замість панського лану, вийшов на своє поле. мотря не хвалиться про це нікому, навіть і христі. ні на яку іншу птицю, крім качок, у тихона не піднімалася рука. на його дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок. на хуторі, ніколи з хлопців його віку не було, за винятком салійового сина, дмитрика. максим, замість відповіді, отак ррозкрив рота та показав два ряди білих-пребілих зубів. опріч писаря та цупченка, ніхто нічого не розуміє. саме нічого до хати не прийде, крім біди. замість коня, дісталась свиня.
відокремлені додатки: окрім легенд, зокрема киян, замість панського лану, навіть і христі, крім качок, замість похилої хатини, за винятком салійового сина, замість відповіді, опріч писаря та цупченка, крім біди, замість коня.
відокреслені обставини: описуючи переяславську раду, на хуторі.
Привіт, мамо!
У моєму житті, Ти - найцінніша і найважливіша людина, адже якби не Ти, мене б не було на світі. Хочу подякувати Тобі за те, що терпіла мене, мої забаганки, за те, що переживала завжди за мене, і підтрисувала у важку хвилину. Хочу попросити вибачення за всі твої нерви, та сиві волоски, які завдав я Тобі. Мамо, я люблю тебе, і дякую Богу за Тебе!
У першому речені гуси так і залишаються ,у другому гуси заміняємо на їх,у 3 замість гусей пишите тварин,у 4 все так само і у 5 все так само
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
<span>Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. </span>
<span>Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. </span>
<span>І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним. </span>
<span>Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ. </span>
<span>Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко: </span>
<span>Та де б не ходив я в далекій дорозі, </span>
<span>В чужім чи у ріднім краю, </span>
<span>Я згадую вогник у тихій тривозі </span>
<span>І рідну хатину свою. </span>
<span>Бо дивляться в далеч засмучені очі, </span>
<span>Хоч тінь там моя промайне. </span>
<span>Бо світиться вогник у темнії ночі, </span>
<span>Мов кличе додому мене! </span>