Хоч нічого не виходить, а ти, Марку, грай!
Шукала кума Юхима, а Юхим коло неї.
У Сірка очей позичив, та й байдуже!
<span>Догорає літній день. Сонце повільно хилиться до обрію. Воно вже не таке палюче й сліпуче, як удень, а м'яко пригріває теплими вечірніми променями.Диск сонця набуває яскраво-помаранчевого кольору і стає тим більший, чим ближче спускається до землі.Коли сонце торкається нижнім краєм горизонту, спадають вечірні сутінки. Якщо на небі багато хмарин, вони розцвічуються усіма фарбами заходу - від яскраво-жовтої до приглушено фіолетовою.Велике помаранчеве сонце прощально палає, повільно зникаючи з виду.Земля занурюється в сутінки.</span>
М о р с* к и й * означає пом'якшення
Висить, бовтається, все за НЬОГО хапаються. (рушник)
Два коня у МЕНЕ, два коня, по воді ВОНИ возять МЕНЕ, а вода тверда, немов кам’яна. (ковзани)
Архаїзми — застарілі слова, сполучення слів, морфологічні форми слів і синтаксичні конструкції, які належать до пасивної лексики, використовуються зрідка з певною стилістичною, функціонально-виражальною метою.