Больше всего Фонвизину удались отрицательные герои - Скотинин, Простакова и сам Митрофан. Они и сейчас выглядят живыми, а главное - говорят сочным, настоящим языком. Недаром все реплики, ставшие поговорками, произнесены в комедии именно отрицательными персонажами: Не хочу учиться, хочу жениться; Та дверь, что навешена, та прилагательна, потому что к своему месту приложена, а та, что в чулане стоит, пока что существительна; Нашед деньги, ни с кем не делись. Все себе возьми, Митрофанушка. Не учись этой дурацкой науке; и так далее.
Положительные же герои говорят языком совершенно невообразимым. Таким языком только реляции и отчеты писать.
Отрицательные герои везде и всегда выходили у авторов живее положительных, это еще Пушкин в "Онегине" отмечал. Ну, Фонвизин и не вышел из общей литературной традиции.
<span>Кращі риси простих людей не закривали від спостережливого ока І. Карпенка-Карого того, що було породжене тогочасною соціальною дійсністю. У п'єсі «Сто тисяч» автор яскраво змалював охопленого жадобою збагачення сільського глитая Герасима Калитку.
Калитка, на перший погляд, любить землю і називає її святою земелькою, божою дочечкою. Але для нього земля є засобом збагачення, наживи: «Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку». Власницька любов до землі, думаю, не приносить йому радості, а примушує думати лише про гроші, бариші, збагачення.
Герасим — працьовита людина, але бажання збагатитися зробили його обмеженим і ненаситним. Він працює з ранку до вечора сам, примушує працювати не покладаючи рук дружину Параску і сина Романа. Заради достатку і збагачення Калитка здатний пожертвувати коханням і щастям Романа та Мотрі. Посватати дівчину він обіцяє для того, щоб вона краще працювала, старалася. А сина хоче одружити з Пузирівною, заявляючи: «Мені треба невістку з приданим, з грішми».
Калитка — жадібний і скупий. З великим задоволенням він розповідає копачеві, як, видаючи заміж дочку, не додав п'ять тисяч приданого і весілля перетворилося на загальну бійку. Цей господар шкодує окрайця хліба для робітника, змушує його повернути скибку назад. «І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш...» Своїх робітників Калитка вважає ледарями, у яких тільки одна думка: «...як би до сніданку, а після сніданку все погляда на сонце: коли б скоріше обідать». Тому і наглядає за ними, слідкує, щоб вчасно стали до роботи.
Калитка заздрить багатшим Жолудеві та Пузиреві, не вірить, що вони досягли цього чесним шляхом. У гонитві за наживою, у бажанні взяти гору над іншими хазяями Калитка йде на злочинні махінації. За п'ять тисяч карбованців він хоче купити сто тисяч. Самому страшно братися за цю невідому справу, тому Калитка запрошує кума, щоб той обміняв фальшиві гроші. Цей сільський багатій любить, як кажуть у народі, загрібати жар чужими руками. Хоча Калитка і хотів обдурити досвідченого шахрая, сам пошився в дурні, отримавши замість сподіваних грошей мішок з чистими папірцями. У відчаї він хоче накласти на себе руки, заявляючи: «Краще смерть, ніж така потеря!»
Я вважаю, що Герасим Калитка — черства й безсердечна людина, для якої немає нічого святого. Він жорстокий і страшний, бо може пожертвувати навіть щастям власних дітей заради збагачення.</span><span>
</span>
Советы:
1) нужно выполнять ВСЕ ДЗ
2) стараться быть активным на уроках
3) всегда пытаться запомнить материал на уроке
4) после школы дай себе НЕМНОГО отдохнуть
Вот и все !
1)Болезнь
2)Надя от всего отказывается
3)Сон и желание увидеть слона
4)Папа в зверинце
5)Ночное путешествее слона
6)Слон в гостях у Нади и результат!
