Україна — моя батьківщина і я пишаюсь тим що я українець.В Україні я народився, зростаю, навчаюся, звідси мій рід. Я люблю її мальовничі простори, лани, поля, ріки, ліси і гори…
Щоб полюбити свою країну її треба пізнати багато подорожуючи.
Вам доводилось стояти на верхівці муру Хотинської фортеці на Дністріі? Її висота сягає сорока метрів, товщина стін п’яти. Це велична споруда, одна з пам’ яток архітектури. Відчуваєш подих століть, торкаєшся не просто теплого каменю, а нашої історії.
А ви підіймались на гору Говерлу в Карпатах? Це найвища точка України. Як приємно стояти відчуваючи свист вітру у вухах, а пегед очима скільки бачить око — величні гори.
А в сорочинцях були, де все як у Гоголя… Очі розбігаються від розмаїття товарів українського виробництва. Обов’язково везеш додому щось на згадку про край де був.
А петриківський розпис бачили? Він зберігся ще з сімнадцятого століття, Розвивається в наш час і відомий в усьому світі. Я був у селі Петриківка і бачив ,як працюють художники. На скляну палітру наносять всі кольори веселки — це гуаш. Спочатку майстриня робить легенький ескіз олівцем, а потім починає чаклувати пензлями різної товщини. Її рухи впевнені і плавні. Мазки лягають швидко один за одним утворюючи казковий рослинний орнамент, дивовижної краси птахів.
Пробудилось і ожило поле. Ліс стрепетнувся від зимового сну. Земля одягається в трави і квіти.Яка краса! Неможливо бути байдужим до краси перших весняних квітів.
Літо гарна пора року . можна піти на річку скупатись . можна з друзями гратись . а можна і поїхати відпочивати. бо до школи не потрібно ходити
Кились давно, я з батьками купляв лотерейні білети. Згодом ми про них забули...
Тому що знали, виграти там, практично неможливо.
Але ось через дев'ять місяців, на нашу почтову адресу прийшов лист. В ньому йшлося про виграш в два мільйони гривень. Ми з сім'єю були на сьомому небі від щастя.
Я одразу побіг ділитися надзвичайною новиною зі своїми друзями. Подумки я розумів, що ось збулася моя мрія, поїхати в Європу.
Мої два найкращих друга, мешкали разом зі мною на одній вулиці. Коли я зібрав разом своїх друзів, то відразу повідомив їм цю прекрасну новину. Вони звичайно подумали що це я пошуткував, тоді вони побачили в моїх руках лист, та зрозуміли що це подарунок долі, який заслужили я, та моя сім'я. Разом з ними, ми грали цілий день, вони були горді за мене, тому що не кожна людина може виграти два мільйони гривень.
