Die Freizeit ist die Zeit, wenn man etwas unternehmen kann, wass man will. Ich bin sehr froh, wenn meine freizeit kommt. Nach der Schule komme ich ganz spät nach Hause. Und wenn meine Hausaufgaben fertig sind, habe ich ein bisschen freie Zeit. Meistens arbeitete ich mit dem computer, weil ich großes Interesse für ihn habe. Viel Zeit surfe ich im internet. Dort kann ich Musik hören, mit den Ohline – Freunden reden, viele interessnte Kenntnisse finden, etwas unternehmen, um die freie Zeit nützlich zu verbingen. Das macht mir Spaß. Ich warte immer auf den Freitagabend, weil es eine Disko gibt. Dort treffe ich mich mit den Jugendlichen, verbringe gut meine Zeit, entspanne mich. Immer über den Bücher zu sitzen, macht mir keinen Spaß. So gehe ich gern am Freierabend spazieren oder einkaufen. Das kühle Wetter macht mich munter. Manchmal fahre ich mit meinen Eltern in das Kaufhaus. Da gibt es viele modische Kleider und alles, was das Herz begehrt. Für den Samstag habe ich oft die Freizeit auch interessant gestaltet. Am Morgen soll ich nicht lange schlaffen, weil ich viel zu tun habe. Ich helfe der Mutter, fuhre den Haushalt, räume die Zimmer auf, bringe meine Sachen in Ordnung und s.w. Bevor ich alles erledige, kommt der Abend. Dann verabrede ich mich mit meinen Freunden, sich im Jugendcentrum zu begegnen. Im Jugendcentrum können wir Musik hören, Tischtennis spielen, oder den Film schauen. Wenn ich nach draußen gehen nicht will, sitze ich zu Hause und die Eltern sind sehr zufrieden. Am Abend sitzen wir alle vor dem Fernseher und schauen die Tagesschau oder andere Filme. Manchmal sitze ich im Zimmer, höre Musik, lese das Jugendmagazin “Panelė“ und andere.
Доказательства шарообразности Земли:
-округлая форма края земной тени на диске Луны во время лунных затмений
-постепенное появление и исчезновение судов при их приближении и удалении от берега
-изменение высоты Полярной звезды при перемене широты места наблюдения
-удаление горизонта по мере подъёма вверх
Нельзя класть локти на стол, нельзя чавкать, надо на стуле сидеть прямо не изгибаясь к тарелке, перед тем как садиться кушать надо положить салфетку на колени- это этикет за столом. все школьные вещи должны быть собраны аккуратно, в школу надо приходить вовремя без опозданий, когда заходишь в класс надо сначало здороваться с учителем а потом с друзьями.
На
сторінках роману „Айвенго” триває вічна боротьба добра і зла, справедливості й
підступності. Людському і суспільному злу В. Скотт протиставляє вічні цінності.
Письменник з великою майстерністю викриває вади й недоліки людей, але при цьому
він завжди залишається об’єктивним, помічаючи в людині як добре, так і погане.
Айвенго
— ідеальний лицар. Пряме і переносне значення слова лицар збігаються, коли
йдеться про нього. Створюючи образ Айвенго, Вальтер Скотт нагадує своїм
співвітчизникам про поняття, найважливіші для благородної людини: чесність,
справедливість, любов до вітчизни, вірність прекрасній дамі. В образі Айвенго
втілено ті риси, які письменник хотів би бачити і у сучасних йому
аристократах.
Зовсім
інший Бріан де Буагільбер. З’являється як сувора, тверда людина. Видно його
відношення до церкви, його віра. Незважаючи на свій титул священної особи він
досить вульгарно говорить про саксонську принцесу Ровену, зовсім не як духовна
особа. І ми бачимо його не як позитивного персонажа. Гордий та самовпевнений,
він терпить нищівний удар по самолюбству. Далі він, можливо з причини втрати
авторитету, вдаряється в усі тяжкі. Він бере в полон Ревекку і просто губить
голову. Він закохується в Ревеку, видна його внутрішня боротьба. Він готовий
відмовитися від свого титулу, імені, він готовий кинути себе, знеславити заради
своєї пристрасті. В його душі йде запекла боротьба. Ось коли перед нами постає
він справжній! Пристрасна натура, сильний дух... Але його душа вже знівечена
постійною жорстокістю і насильством.
Айвенго
і Бріан де Буагільбер – сміливі воїни, але у творі вони протиставлені один
одному. Вони суперники й вороги, які уособлюють дві різні моральні позиції.
