С последним словом не уверенна
Конвалії
І ось одного дня до лісу прийшли діти. Вони зупинились біля конвалій. Так їм подобаються ніжні квіти. А як приємно вони пахнуть. Маленькі дзвіночки конвалії, здається, сором'язливо опускають голівки. Милуються діти незрівняною красою квітів, але не зривають. Вони знають, що конвалія занесена до Червоної книги.
1)Кiнь на чотирьох i той спотикаеться.
2) Сонця в мiшок не сзоваеш.
3)Слово не горобець, вилетить не спiймаеш.
4) Зав'язати, то не слово сказати.
5) Своривши сiм'ю- створюеш рiд.
І ось настали зимові канікули. Дітлахам не сидиться вдома, всім хочеться гуляти. Хлопчаки грають хокей, а хтось поряд з ними катається на ковзанах. Десь скраєчку сидить бабуся і милується своїми внуками. Ця зима здається найкращою у світі. А ось і сніг почав падати. Мами поскликали діточок додому і двір зостався пустим, лише де-не-де цвірінькне синичка та затихне, немов злякавшись свого голосу. Яка ж прекрасна ця пора року зима.....
Я слухаю голос природи.
Хіба можна не чути голосу природи?
Я слухаю голос природи!
Слухай голос природи.