У повісті розповідається про дитинство самого письменника. Це простий, сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий, йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом, а багато чого довідатися від дорослих. Михайлик сприймає світ, як казку. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі. Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться писати п'єси. Спочатку Михайлик багато їх перечитав, а потім і сам захотів написати. Він правдивий хлопчик, глибоко шанує батьків, поважає старших. Михайлик вдячний батькам, що вони навчили його всього хорошого. Завдяки батькам він не цурається ніякої роботи: вміє рубати дрова, боронувати, за плугом ходити, молотити на жорнах, працювати на городі. Моє відноошення до михайлика таке: це дуже щіриий хлопчик, він любе природу, як його матір тай шанує батьків, як до мене, це дорого коштує. Мені здається, що Міхайліка, трохі защимляють батьки, йому подобалось, що дядько розмовляв з ним, як дорослий, Михайлик гарний хлопчик на мою думку. P.s извеняюсь за грамматику.
Добро Добра людина завжди допоможе у скрутну хвилину. Ось наприклад - На одній громадській вулиці сидів старий дідусь. Він був сліпим, та потребував грошей. Усі люди проходили і навіть копійки йому не давали. Стало спохмурніти. Один маленький хлопчик йшов до магазину щоб щось придбати. Аж раптом він побачив того сліпого дідуся. Він обережно підійшов до ньго і поклав йому усі гроші які мав. Дідусь почув шуркіт і сказав: - Хто тут? - Це я, Максим. Я йшов до магазину і побачив вас... Я...Я тут гроші вам у капелюшок поклав. - Ти це зробив заради мене одного? Спитав дідусь. - Ви потребуєте грошей більше чим я. Сказав хлопчак. І обійняв дідуся.
На мою думку не все в житті вимірюється грошима. Життя це складна стежина в житті людини. На цій стежині є і добре і погане. Але людина повинна завжди робити тільки добрі справи , незалежно від того чи в неї є гроші чи немає. Людина завжди має залишатися людиною.
<span>Хлопці пішли,але вони довго згадували лося.Їм не вірилося,що він помер.Лось все лежав нерухомо.Дядько Шпичак скосо поглядав на лося.Раптом лось встав і побіг до заповідника.Але сил залишилося мало...</span>