Помещик Гаврила Гаврилович Р. был богат. Дочь его Марья Гавриловна считалась завидной невестой. Конечно, бедный армейский прапорщик Владимир Николаевич, в которого она влюбилась, был ей не ровня. Узнав о привязанности дочери к молодому соседу, Гаврила Гаврилович и Прасковья Петровна были огорчены и воспротивились их браку, запретив "...дочери о нем и думать, а его принимали хуже, нежели отставного заседателя".
<span>Судьба Владимира была трагична. Заблудившись в метель, он не смог вовремя попасть в церковь. Венчание с Марьей Гавриловной не состоялось. Молодой человек уехал в полк, был ранен в Бородинской битве. А осенью 1812 года умер в Москве перед вторжением в неё наполеоновской армии. Так непогода предрекла Владимиру трагичную судьбу, закончившуюся смертью.
</span>
Перемігши Гектора, Ахілл влаштував пишні похорон Патрокла. Цілу ніч горіло поховальне багаття героя, високий курган насипали ахейці над його прахом. А тіло Гектора залишалося непохованим. Не подобалося це богам, - нечестиво повівся Ахілл з переможеним ворогом. І ось відправив Зевс Фетиду до сина передати волю безсмертних, щоб віддав він тіло Гектора його батькам. Одночасно вісниця Зевса, Ірида, вирушила до Пріаму і повеліла везти Ахіллу багатий викуп. Сам Гермес проводив Пріама в грецький табір, зробивши його невидимим для греків. Увійшов Пріам до намету Ахілла, впав перед ним на коліна і благав: "О, великий Ахілл! Згадай свого батька, такого ж старця, як і я! Може бути, і його місто обложили зараз вороги, і нікому його захистити. Я ж втратив майже всіх своїх синів, ось і Гектор убитий твоєю рукою! Зглянься наді мною! Я і так убитий і принижений, адже немає муки горше, ніж цілувати руки вбивці моїх дітей! "
Згадав тут Ахілл про батька, подумав, що й самому незабаром судилося загинути. Гірко заплакав Ахілл, і плакали вони вдвох, кожен про своє горе.
<span>А потім наказав Ахілл обмити тіло Гектора і одягнути його в дорогоцінний одяг. Обіцяв він Пріаму, що не будуть греки відновлювати битви стільки часу, скільки необхідно троянцям для похорону свого найбільшого героя, і відпустив троянського царя з миром. Голосно ридали троянці, коли Пріам з тілом свого сина на колісниці в'їхав в міські ворота. Плакали всі, навіть сама </span>
<span>Єлена! Ніхто не любив її в Трої, тільки від Гектора не чула вона жодного злого слова, і ось загинув єдиний її друг. Поховали троянці свого могутнього захисника, і стало ясно, що дні великого міста полічені.</span>
Метафопы и эпитеты
Олицитворения тоже
Любовь очень сильная по моему так
Россия родная наша страна русская тут наша земля цветочных полей много есть и красоты у нас не счесть