1. ислам
2. Фанагория
3. Авары
4. Семендер
5. Тюрки
6. Царь
7. Биляр
8. Каган
9. очень много племен (аланы, евреи, тюрки..)
Вот посмотри там всё написано про реформы
Державоутворення для населення українських земель хронологічно не
збіглося з формуванням їх. нації. І формально, і об’єктивно це незалежні
процеси. Більше того, зникнення (а фактично ліквідація) основних
елементів середньовічної етнічної державності на Україні як наслідок
централізаторської політики царизму, особливо Петра І й Катерини II,
відбувається водночас з появою у надрах народності первісних ознак
буржуазної нації. Та, як це не парадоксально на перший погляд, без
розгляду феодальної держави (хоча б у загальних рисах) не можна в усій
повноті усвідомити потенційні можливості українців при збереженні своєї
національної самобутності, забезпеченні власного існування як. етносу. В
період виникнення нації традиції усього попереднього розвитку
продовжували позначатись на багатьох сферах духовного життя місцевого
населення, навіки відкладалися у людській пам’яті. .
І все ж історичні реалії були такими, щоб українська феодальна
державність з яскраво вираженими етнічними рисами у середині XVII ст.
існувала уже в завершеному вигляді (це не суперечить тому факту, що
окремі органи управління ще формувалися або не були законодавче
закріплені) *. Народна ініціатива в один із найскладніших і переломних
етапів історії створила життєздатний суспільно-політичний організм, який
став важливим засобом у справі мобілізації всіх сил для відсічі
польсько-шляхетської експансії та об’єднання (як передбачалося) України
з Росією. Разом із тим не можна ігнорувати соціальний характер
Української держави, яка стала надійним інструментом проведення політики
козацької старшини і придушення антифеодальних виступів
селянсько-козацьких мас.
Нарешті ще одне питання, яке потребує якнайпильнішої уваги і виваженого
розгляду. Йдеться про подальший розвиток державності на Україні після
1654 р. Відомо, що царський уряд визнав якнайширшу автономію українських
земель у складі Росії («Березневі статті» 1654 р), Однак юридична норма
в цьому випадку докорінним чином відрізнялася від реального життя.
Існування автономних прав України, закріплених політичними актами
гетьмана з царськими урядовцями, не могло бути ні довготривалим, ні
міцним, і справа тут не тільки у «злодійстві» та «підступності»
російських царів чи «безхарактерності» та «слабовольності» українських
гетьманів, а й у впливі об’єктивних історичних факторів. Саме життя
досить часто вносило свої корективи та зміни. Так, у XVIII ст.
збільшення населення на Запоріжжі й ускладнення в зв’язку з цим функцій
управління та суду зумовили появу тут нових
От Прибалтики до Урала земли были не слишком плодородными, поэтому земледелие никогда не имело для новгородцев основополагающего значения. И тем не менее это было богатейшее княжество. В распоряжении Новгорода находились густые леса и полноводные реки — а значит, жители княжества были обеспечены древесиной, лесным зверем, пушниной, рыбой и многим другим. Новгородцы использовали свои ресурсы сами и вели активную торговлю. Через Новгород пролегал важнейший торговый путь «из варяг в греки». Соответственно, княжество постоянно контактировало с заграничными купцами, собирало с них дань, дорого продавало собственные товары и приобретало диковинки. Уникальной особенностью Новгорода было то, что главой города был посадник, ему подчинялись старосты и тысяцкий, а князья имели чисто номинальное значение. Более того, попытки князей взять власть в свои руки оканчивались неудачно. Новгород имел важнейшее военное значение. Он защищал Русь от вторжений из Скандинавии и Северной Европы. Владимиро-Суздальская земля — торговля с Востоком и защита от народов Степи Как и Новгород, Владимиро-Суздальская земля находилась в окружении густых лесов. Однако здесь наличествовали и хорошие земли — поэтому культура земледелия была развита лучше. Владимиро-Суздальское княжество тоже стояло на важном торговом пути — Волжском, связывавшим Русь и Европу с Востоком — поэтому экономически находилось в выгодном положении. Приток населения в это княжество был одним из самых больших. Разорительные набеги кочевников сюда не дотягивались — поэтому Владимиро-Суздальская земля принимала всех, кто бежал из приграничных уделов. В отличие от Новгорода, эти земли традиционно управлялись твердой княжеской рукой. Владимиро-Суздальские князья стремились расширять территории за счет сопредельных уделов, занимались активным градостроительством. Именно отсюда впоследствии вышли отдельные Тверское и Московское княжества, соперничавшие за роль государственного центра.
Китай омывают: тихий океан, южно-китайское море. восточно-китайское море, желтое море.
голубая река - янцзы
желтая река - хуанхэ
долины двух рек -
стена была построена на северной части страны и предназначена для защиты.