Мужичок -нулевое окончание основа мужичок корень муж суффикс ач и суффикс ок.
кушачок-нулевое окончание основа кушачок корень куш суффикс ач и суффикс ок.
Можна взять бумагу или картон (тогда прийдеться прокалывать дырки иголкой "цыганской" или чем-то другим) и втыкать спички головками вверх. Если головки серные будут разноцветными, то картина будет красивее. Серные головки и создают изображение.
Но первое , что нужно сделать, это все же нарисовать простым карандашом сам рисунок , а потом по этой линии на достаточно близком расстоянии сделать отверстия и воткнуть в них нужного цвета спички.
Для удобства - можна спички укоротить.
М-мальчик
Д-девочка
Д:Эй! Ты облил мое платье! Что ты наделал? Это мое любимое платье!!! Наглый мальчишка!
М:Прости,прости! Давай я помогу тебе его за стирать. Я хочу загладить свою вину.
Д:Ладно,но только попробуй навредить!
*Спустя время*
М:Извини еще раз. Вот тебе леденец в кач-ве извинения.
Д:Спасибо.
Від нашого сприйняття миру залежить, відбудеться воно чи ні. Герберт Уэллс у новелі “Чарівна крамниця” показав нам, як по-різному діти й дорослі бачать і сприймають мир. Доторкнутися до чарівництва вдається деяким, тому що людині необхідна нестримна фантазія, воля від земних турбот і твердого реалізму. Такий погляд на життя зберігають діти (і те не все), а дорослі, може, і хотіли б, так не можуть. Уэллс показав нам, що батько Джипу готовий був повірити в чудеса, але тверезість, а потім ревнощі й тривога за хлопчика знищили нитки чарівництва, що виростали в ньому. Чудо зненацька перетворилося в кошмари. У тому самому предметі хлопчик бачив прекрасний і таємниче, а батько - огидне-страхаюче.
Маленькому Джипу підвластні предмети, він з дитячою серйозністю керує ними, він захоплений, забув про існування того реального миру, де є батько. Але адже мир, у який занурилося саме маля, - самий що ні на є реальний. Коли страх батька досягає свого апогею, Уэллс забирає хлопчика. Хазяїн крамниці блазнює перед переляканим батьком, продовжуючи “дорослу” казку. І, батько й син усе в тім же місті, на тій же вулиці, тільки чарівного магазинчика вже немає. Про те, що всі случившееся - не марення й не сон, нагадують подарунки в руках Джипу, вручені йому крамарем. Розпакувавши будинку згортки, син бачить всі ті ж чудові, живі іграшки, батько - простих олов’яних солдатиків, яких можна купити в будь-якому магазині, звичайного кошеняти із прекрасним апетитом. Батько до кінця новели не вірить у чарівництво, він чекає, коли хазяїн крамниці прийде одержати рахунок за подарунки.
