<span> Справжні друзі</span>
1)Сьогодні надиво ми усім класом гарно написали контрольну роботу
2)Безперечно наш клас нацкращий серед усіх
У лікарні Василько лежав у ліжку й думав:– Завтра я не піду до школи, але у мене так багато роботи. А тут таке нещастя: лікар сказав, що треба лежати цілий тиждень. Що робити?Василько повернувся на бік, застогнав від болю. У цей час до палати зайшов лікар і поцікавилася:– Васильку, тобі нудно лежати?– Звичайно, нудно.– Я прийшов запитати, чи паморочиться в голові?– Так, паморочиться.– Давай ти приймеш ці ліки. Добре?– Ну що ж, давайте… А що ще я повинен робити? – запитав він.– Ти лежи, – з подивом подивився лікар на Василька і розсміявся.– Чому Ви смієтеся? – образився Василько.– Пробач, будь ласка… Скільки тобі років, хлопчику? – запитав лікар.– Чотирнадцять.– Ти зовсім дорослий. А що ще тебе болить?– У мене все болить, лікарю: голова та груди.– Відкрий рота. Покажи язик… Так… Скажи «а». Тепер зніми сорочку, я подивлюся твій живіт… Так болить? А так? Нічого серйозного. Зараз випишу рецепт. Нехай твоя мама піде до аптеки за ліками. Будеш приймати по дві таблетки тричі на день. Ввечері я знову прийду оглянути тебе. У мене немає ніяких сумнівів, що це ангіна. А чому такий сумний? – запитав лікар.– Я сам не знаю, – відповів якомога серйозніше хлопець.<span>– Одужуй, Васильку. До побачення, – сказав лікар і вийшов з кімнати.</span>
Скласти твір про навколишній світ можна так:
Який прекрасний світ, що
нас оточує. Все в ньому гармонійно та гарно: дерева, квіти, гори,
водойми. Все залежить одне від одного та доповнює. Сонце світить на
рослинки,які
проростають з ґрунту. З неба крапає дощик, насичуючи землю. А тварини
живляться рослинками. Яке ж чудове наше довкілля. Тож давайте не забувати
берегти навколишній світ!
Хлопчик сирота пригнав за село ягнят і сів на пагорбі шоб малювати малюнок.краса рідного краю тараса маляра надихнуло намалювати село. на папері з'явилося чудовий краєвид села.На поле прийшла красуння оксанка.Вона привіталася з маляром , але той, захопився малюванням.дівчина стала до роботи і заспівала "ой горе,горе тій чайці-небозі...".
тарас почув ті слова пісні,згадав своє берадісне дитинство.Глянув навкруги, кинув малювання, бо все довколо для нього сталочорним і похмурним,прийшла і заспокоїла і для тараса все стало ніби його сонце засіяло, мій будинок зявився
оксанка побачила, що хлопчик-сирота плаче.