Национа́льный Конве́нт (фр. Convention nationale) — высший законодательный и исполнительный орган Первой французской республики во время Великой французской революции, действовавший с 21 сентября 1792 по 26 октября 1795. Законодательное собрание после восстания 10 августа 1792 года, свергнувшего монархию, постановило приостановить короля Людовика XVI в его функциях и созвать национальный Конвент для выработки новой конституции. Выборы в Конвент были двухстепенными, в них участвовали все мужчины (исключая домашнюю прислугу), достигшие 21 года. Таким образом национальный Конвент — первая французская законодательная ассамблея, выбранная на основе всеобщего избирательного права.
1) поражение в Русско-японской войне нанесло тяжелый урон ВМС и показало техническое отставание, которое необходимо было преодолевать
2) было понятно, что новая война не за горами, нужно было готовиться к Первой Мировой войне
3) Россия - морская держава и флот ей просто необходим, хотя бы для поддержания своего статуса морской державы
4) также необходимость во флоте можно объяснить необходимостью защищать свои морские гранцы
Осуждением культа личности Сталина, ,либерализация режима, освобождением политических заключенных, ликвидацией ГУЛАГа, ослаблением тоталитарной власти , появлением некоторой свободы слова , относительной демократизацией политической и общественной жизни, открытостью западному миру , большей свободой творческой деятельности
Деятельность католической церкви вызвала всеобщее негодование. Крестьяне были недовольны тяжелой десятиной, князья и рыцарство с завистью поглядывали на церковные земли, немецкие гуманисты осуждали продажность Рима и лицемерие важнейшим политическим лозунгам.
Волюнтаристська політика Комітету громадського порятунку дозволила врятувати республіку. З кінця вересня 1793 року революційна армія почала здобувати перемоги над першою коаліцією, що відкинули її сили до кордонів країни. Повстання федералістів швидко захлинулося за винятком Тулона, де роялісти захопили контроль над містом і передали його англійцям.
У Вандеї республіканські війська завдали важкої поразки католицькій армії у битві при Шоле. Частина вандейської армії відійшла на північ і спробувала захопити порт Ґранвіль у Котантені. Спроба зайшла в глухий кут, але засвідчила силу й рішучість контрреволюціонерів. Озброєні селянські загони продовжували бродити заходом Франції. Вони отримали назву шуанів. Репресії у Вандеї були жахливими. Від грудня 1793 року до лютого 1794 року уповноважений Жан-Батіст Карр'є звелів стратити у Нанті тисячі людей. Повішення й колективні розстріли мали характер зловісних святкувань. У Анже було страчено близько 2000 жінок. Загони під командуванням Тюро спалювали села й винищували їх жителів, не розбираючись хто із них заколотник.
У всій республіці проводилися заходи по дехристіанізації, спонтанні або започатковані уповноваженими. Статуї, хрести й дзвіниці зносили заради принципу рівності. 5 жовтня 1793 року Зібрання прийняло республіканський календар. Відтоді переслідувалася навіть конституційна церква. Санкюлоти та еберисти встановили культ жертв революції. 10 листопада у Соборі Паризької Богоматері відзначили свято розуму. Після церемонії еберисти пішли до зали Зібрання і влаштували там свято. Робесп'єр, який бачив у ньому тільки маскарад, виступив із протестом і вимогою відновлення порядку.
