Казка про троянду
Жила собі дівчинка. Вона дуже любила квіти. У неї в саду була улюблена квітка – троянда. Дівчинка приходила до неї щодня, завжди приносила з собою келих прохолодної води, поливала квітку та ще кілька хвилин захоплено дивилася на неї, говорячи приємні слова. Кожного дня квітка чекала, коли прийде її подруга, та хвилювалася.
Та ось одного дня дівчинка не прийшла. Квітка довго чекала, але ніхто так і не з’явився.
У саду були також й інші квіти: тюльпани, піони, хризантеми. Вони заздрили Троянді та ревнували дівчину до неї. Троянда похилилася до землі та все слухала: може йде дівчинка. Незабаром інші квіти почали насміхатися з неї, говорячи: «Навіщо ти чекаєш! Вона не прийде, вона знайшла квітку гарнішу за тебе, ти їй більше не потрібна!»
Троянда трохи зажурилася, але трималася гордо і прямо, як благородна квітка. Але з часом вона почала гинути, втрачати свою красу. А квіти все підтрунювали над нею. Троянда не перенесла розлуки.
Через тиждень дівчинка прийшла (вона хворіла) до своєї улюбленої квітки і, як звичайно, принесла горщик прохолодної води. Але вона не знайшла тієї прекрасної троянди!
Не забувайте друзів!
Наталчине обличчя(подвоєння) запалало рум'янцем(апостроф).2. Сьогодні( ну, може зарахується "ьо") у неба бузково-сірий(через дефіс кольори) колір.3. Маньчжурія( з великої букви - власна назва, та й саме слово хоч і словникове, але дуже орфографічне) - частина країни Китаю (власна назва).4. Я хочу поговорити з тобою віч-на-віч (воно так пишеться, бо... чомусь)).5. Розпалити (префікса рос- немає) багаття(подвоєння) без сірників - справа нелегка.
Марія Степанівна дивилася на мене сьогодні гострим поглядом.
Люди які розводять сплетни то в них гострий язик.
Для мене ти, як небо.
Втомлений нічною, біганиною він задрімав, не заплющуючи очей.
Голод - не тітка.
Через кілька хвилин усе навкруг: дерева, літаки, злітну смугу закриває сніговий вихор.
<span>"Не поспішайте, - втрутився Микола і додав - краще почекати".</span>