Ой діброво -темний гаю!
Тебе одягає
Тричі на рік...Багатого
Собі батька маєш.
Раз криє тебе рясно
Зеленим покровом-
Аж сам собі дивується
На свою діброву ...
Надивившись на доненьку
Любу, молодую,
Возьме її та й огорне
В ризу золотую
І сповиває дорогою
Білою габою-
Тай спать ляже, втомившися
Турботою такою.
Верба - підмет
стоїть - присудок
розпустила - присудок
серед села (де?) - обставина
гілля (що?) - додаток
у кожне подвір'я - обставина
С двухсотшестнадцатими пассажирами
Цей хлопчик не розмовляе ні з ким не розмовляе.
Г) Купувати торт, розморожувати м'ясо, запалювати свічки, мити посуд