Что я не понимаю украинский
Радість - це велика насолода.
У когось на душі радість, а у когось сум.
Для мене радість, це коли батки здорові.
Ответ:
Объяснение:Іменник, дієслово , дієслово , іменник , прикметник, прикметник, іменник
Люди кажуть, яка пшениця, така й паляниця. Думаю, цей вислів можна застосувати до праці в полі. Від хліборобів залежить яка паляниця лежатиме на нашому столі. Хліб пахне працею. У ньому праця не тільки хлібороба, а й шахтаря, металурга, конструктора, хіміка, машинобудівника. А на столі він пахне сонцем, щедрістю, полем.
Хліборобство - це цікава і дуже відповідальна справа. Особливо важко доводиться восени та в літню пору, коли робота в полі аж кипить. І ось навесні, стомившись від зимового відпочинку, земля чекає на дбайливі людські руки.
Як казково пахне весняна рілля, у якій і тепло рідної землі, і тепло майбутнього урожаю. <span>Восени на полі теж з’являється багато роботи. Потрібно збирати врожай. І саме від того, як працювали хлібороби влітку, залежить який хліб ми їстимемо взимку.</span>
На шляху до волі ( 1831-22 квітня 1838р,)
1831 р. з Вільно (сучасна Литва) до Санкт-Петербурга (тодішня столиця Російської імперії) приїхав сімнадцятирічний Тарас Шевченко. Уже тоді він вирізнявся з-посеред інших кріпаків. Володів польською, бо деякий час жив у Варшаві з паном П. Енгельгардтом, добре знався на тогочасній європейській культурі. Був непоганим живописцем, адже, за деякими джерелами, навчався у Вільно у відомого професора Йонаса Рустем аса.
У Петербурзі Енгельгардт віддав юнака в науку до художника Ширяева. У ті часи мати власного художника кріпосникам було престижно й вигідно, бо їм діставалась винагорода за роботу кріпака.
Ночами, після роботи, Тарас часто потайки ходив до Літнього саду змальовувати виставлені там античні скульптури. У Санкт-Петербурзі юнак познайомився зі студентом Академії мистецтв Іваном Сошенком. Той відразу оцінив малярські, а згодом і поетичні здібності нового знайомого. О. Кониський так характеризував вплив цього митця на становлення особистості Тараса: «Знайомство із Сошенком перевело Шевченка через той Рубікон, який розділяв людей і кріпосних, темряву і світло, волю і неволю... Він дав поштовх дуже стисненій пружині потенційних можливостей, яка зробила художника і поета Тараса Шевченка світочем нашого народу». Між друзями часто заходила розмова про волю. Т. Шевченко прагнув вирватись із кріпацтва за будь-яку ціну. Але І. Сошенко міг тільки поспівчувати приятелю. Сам бідний художник, він не міг допомогти другові матеріально. Однак І. Сошенко ввів Т. Шевченка в коло впливових українців північної Пальміри1. Він познайомив Тараса зі студентом Аполлоном Мокрицьким, той з відомим у Санкт-Петербурзі російським і українським письменником Євгеном Гребінкою. Саме Є. Гребінка сприяв знайомству Т. Шевченка з конференц-секретарем Петербурзької академії мистецтв Василем Григоровичем й академіком Олексієм Венеці-ановим. Знані митці високо цінували художнє обдарування Т. Шевченка й почали думати, як звільнити його з кріпацтва. Але Енгельгардта не переконали навіть клопотання за Т. Шевченка таких впливових діячів, як Василь Жуковський2, Олексій Венеціанов2 і Карл Брюллов4<span>. Лише під час візиту графа М. Вієльгорського Енгельгардт назвав ціну за свого кріпака— 2 500 рублів. Щоб зібрати такі кошти, К. Брюллов написав портрет відомого поета В. Жуковського. 22 квітня 1838 р. було організовано лотерею й зібрано необхідну суму.</span>
