То что человек должен быть добрым,хорошим как роза,а не быть противным,мерзким и злым еловеком
Якою би людина не здавалася зі сторони, насправді кожен з нас дуже чутливий і потребує турботи і розуміння. Щоб зрозуміти це, кожен повинен проаналізувати самого себе, власне сприйняття світу, власні потреби за життя. Практично про кожного з нас піклуються, про нас турбуються батьки, вони забезпечують нас і гарантують наш побут. Уявіть, що було б, якби всього цього не було? Як би відчував себе людина, до якого ніколи і нікому немає діла? Думається, що сприйняття світу дуже змінилося б.
На щастя, отримувати турботу і людяне ставлення – це не єдина потреба людина, нормальна людина хоче і сам про когось піклуватися. З цієї причини, про кого б не йшлося, у нього є хтось хоча б один, кому не все одно, хто намагається поліпшити самопочуття, настрій або духовний стан людини. Але іноді це набуває просто фантастичні форми і проявляється в дивовижній самопожертві, відповідні приклади можна з легкістю відшукати і в творах літератури. Наприклад, у творі авторства О. Генрі під назвою «Останній листок» розказана історія з життя художників з їх власного кварталу. Одна з них, дівчина по імені Джонсі, сильно захворіла на пневмонію. Її проблема була в тому, що вона втратила віру в себе, у свою здатність одужати і вижити. Але на щастя для Джонсі і на нещастя для себе самого, поруч з Джонси знайшовся чоловік, який зміг здійснити вчинок великої важливості – інший художник на ім’я Берман. Джонсі була впевнена, що смерть її настане, коли з дерева за вікном опаде останній листок. Але він не опадав. Як виявилося пізніше, це був не листок, а малюнок Бермана. Старий художник хотів, щоб Джонсі вижила, він подбав про неї таким чином, адже факт того, що листок не опав, надав їй впевненості у власному виживанні. На жаль, ціною виживання дівчини стала смерть самого старого. Це надає новелі своєрідний трагізм і показує, що чудеса в одних трапляються за рахунок трагедії у інших.
Немає жодних сумнівів у важливості турботи і людяного ставлення між людьми. Іноді це має звичайні, спокійні і тривіальні форми, але час від часу турбота і бажання допомогти мають форму цього відважного вчинку, такий приклад нам був поданий Берманом. В усьому цьому дуже важливо розуміти, що кожна людина має внутрішню потребу допомагати ближньому точно так само, як і отримувати чужу допомогу. Такий устрій душі людини, його не змінити.
Паруса», главными героями которой являются Ассоль и Артур Грей. В этом произведении рассказывается об Ассоль. Ассоль была бедной девушкой. Мать у нее умерла, и жила она с отцом. Их в городе никто на любил, особенно отца. Ее отец раньше был матросом, а когда вернулся, стал делать деревянные игрушки. Однажды Ассоль пошла в магазин, чтобы отдать игрушки отца продавцу, и заметила в корзине очень красивый кораблик с алыми парусами. Ассоль опустила его на воду, и вдруг его подхватило течение и понесло вперед. Ассоль помчалась за корабликом. Игрушка привела девушку к одному человеку, который представился волшебником. Он предсказал ей, что однажды к берегу Каперны приплывет прекрасный корабль с алыми парусами, на котором будет плыть прекрасный принц. Под прекрасную музыку от корабля отделится лодка. И прекрасный принц посадит ее на корабль, и она уедет навсегда в прекрасную страну. Ассоль была мечтательной девушкой и поверила в это предсказание. С тех пор в городе ее стали считать совсем сумасшедшей. Но Ассоль было все равно. Она жила этой мечтой. Она очень верила в то, что однажды за ней приплывет принц под алыми парусами. В то же время далеко от Ассоль родился Артур Грей. Он появился в богатой обеспеченной семье и мог бы жить спокойной уравновешенной жизнью, но он был не похож на своих родителей. Грей жаждал приключений и однажды сбежал из дома и поступил юнгой на корабль. Артур очень старался, практиковался и через определенный срок он из юнги стал капитаном на своем собственном корабле. Однажды он поехал со своим матросом на рыбалку. Грей там увидел спящую девушку. Она ему очень понравилась. Он снял со своего пальца самый дорогой красивый перстень и одел ей на палец. Затем он отправился вместе с матросом в близлежащий трактир. Там он узнал об Ассоль и предсказании. Ему захотелось его исполнить. В этой прекрасной сказке, как и во всех других, хорошая и счастливая концовка. Грей приплыл к Ассоль под алыми парусами, посадил ее на корабль, и они уплыли навсегда в прекрасную страну. Это произведение частично можно назвать сказкой. Во-первых, у Грина местность, которая не существует на карте, имена, которых нет на белом свете. А еще там, как и во всех сказках, счастливый конец.В этом произведении есть и еще один момент волшебства: то, что предсказание волшебника сбылось, хотя, когда он это говорил, он не подозревал, что именно так и будет. Ему просто хотелось сделать Асоль приятно. Но, с другой стороны, тут говорится не о волшебстве. Ведь главные герои сами добились того, что предсказание волшебника исполнились. Суть этой сказки в том, что если очень верить и приложить усилия, все сбудется. Хотя это произведение скорее об идеализме, но я считаю, что в реальном мире это невозможно.
