Українці – це народ Шевченка! Майже в кожній хаті під вишитим рушником висів портрет Кобзаря. На нас дивилися очі нашого духовного батька, творця сучасної української літератури. Люди шанували його, як геніального поета. Він допомагав їм усвідомлювати себе, як народ. Нас просто не існувало б без Шевченка, бо у ньому вся наша історія і всі наші мрії.
У своїх віршах Тарас Шевченко присвячувати народові найщиріші й найтепліші почуття. Втілював в них свою душу та любов до Батьківщини. Для нього слово "Україна" було священним. Він хотів бачити Україну вільною та щасливою. Все життя боровся за це.
Кожен вірш Шевченка – це біль за рідний невільничий край, рідних, друзів та товаришів. Саме тому, Шевченко став відроджувачем нашої нації. І така залишилася його роль в історії України.
Однак треба пам'ятати й цінувати його і як людину, яка все життя страждала із-за любові до Батьківщини. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини. Тому дійсно можна сказати, що нема України без її славетного Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/26151179#readmore
Қазіргі дамыған заманда адамдардың басым бөлігі үлкен қалаларда тұрады. Кішкентай қалашықтар ұлғайып, ауыл тұрғындары азаюда. Бұл таңғаларлық жағдай емес, себебі үлкен қалада қолайлы өмір сүру үшін жағдай жасалған. Атап айтқанда супермаркеттер, сервис орталықтары, емханалар, кафе, мейрамханалар, такси қызметтері, мектептер, университеттер, ойын -сауық орталықтары...
1.Життєрадісність дівчинки
2.Через вдячність тітці Поллі
3.Навчила радіти життю
4.На честь сестер її матері
5.Бабусі
6.День радості
7.Оптимізму
8.Любові до життя й оточення
9.примхливою жінкою, незадоволеною життям
10.була закохана в нього
Я сам уже получил 12балов
<span>Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди — в цім було щось принизливе.
</span><span>Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки.
</span><span>До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування.
</span><span>Взагалі, він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягнеш, крім батога.
</span><span>А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким.</span>