Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку допомоги. Допомогти перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.
Ответ:
Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу.
У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу.
Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми.
Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці.
Дивіться також
Полные обзоры криптовалютных бирж!
-
На карту онлайн до 15000 грн за 5 минут.
-
Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води.
А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас
Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто спостерігали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало.
Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя — ось у чому полягає патріотизм.
Объяснение:
мідь, гедзь, палець, кільце, скринь<span>ка,<span>по-українському, зайчисько, Луцьк, Донецьк, донецький, криворізький, тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати.</span></span>
<span>п 'ять, торф'яний, здоров'я, м'ясо, зв'язок, сім'я, бур'ян, кур'єр, по-двір 'я,<span>під'їхати, з'єднати, з'їхати, роз'яснити, об'єднати, трьох'ярусний, пів'яблука,<span>любов'ю, морквяний, п'єса, п'єдестал, зоря, міжгір'я, з'явитися, пам'ятний, буряк, священний, харків'янин, верхів'я, рядок, Мар'яна, в'язання, пів'яблука, обов'язок, м'язи,трав'янистий, слов'яни, дит'ясла, з'ясувати, об'єднання</span></span></span>
Кажуть, під Новий рік збуваються всі мрії. Одне з цих чудових свят запам’ятається мені надовго, бо під час нього трапилося справжнє диво.Було близько десятої години вечора тридцять першого грудня, а погода надворі зовсім не новорічна. Стояла мряка, а морозу не було. Вологе повітря легко пробиралося під одежу, і ти враз замерзав. Зірок не видно на нічному небі, тільки тусклі вогні вуличних ліхтарів неохоче пробивалися крізь темряву. А потім взагалі почав накрапати зовсім недоречний дощ, що скоро переріс у справжню зливу. Отака тобі зимова новорічна казка…Наша родина готувалася відзначати Новий рік, ми накривали святковий стіл, посеред кімнати блищала гарно прикрашена ялинка. А от настрій був не дуже , його псував несвятковий дощ за вікном.Аж ось раптом ми помічаємо, що чогось якось надто світло надворі. На годиннику – пів на дванадцяту. Визираю у вікно – і не вірю очам! Густий лапатий сніг валить з неба! Хапаю пальто, вибігаю надвір – там легкий мороз і сніг! Справжній сніг! Він швидко вкриває залишену дощем кригу на асфальті товстим білим килимом. Це просто неймовірно! Усі раптом стали веселі та щасливі! Розпочалося справжнє свято, а після вечері ми всі висипали на вулицю та грали в сніжки біля години. Оце було справжнє новорічне диво для всіх – і дорослих, і дітей!<span>А вранці! Раптово прокидаєшся у зимовій казці. Виглядаєш у вікно – аж сліпить очі чистий білий сніг, що товстим килимом встелив голу землю. Сонячне світло відбивається від мільярдів крихітних кристалів та грає всіма кольорами спектру. Поважні стоять дерева та кущі, наряджені у білі хутряні одежі, ніби вихваляються одне перед одним. А подме вітер, так злітає з віт та дахів ціла зграя легких сніжинок, та й кружляє в повітрі, виблискуючи на сонці. Залишається тільки подякувати природу за такий щедрий святковий дарунок, чудову зимову казку!</span>
Ий - закінчення, доброзич - корінь, л - суфікс, ив - суфікс.